3.1. Визначення сумарних мас індивідуальних небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки

Під час проведення ідентифікації для кожного потенційно небезпечного об’єкта спочатку розраховується сумарна маса кожної індивідуальної небезпечної речовини із зазначених у Нормативах порогових мас індивідуальних небезпечних речовин, або сумарна маса кожної небезпечної речовини, яка за своїми властивостями може бути віднесена до будь-якої категорії небезпечних речовин, зазначених у Нормативах порогових мас небезпечних речовин за категоріями.

Для цього рекомендується на основі регламенту та іншої проектної і технічної документації скласти список усіх речовин, що обертаються на даному об’єкті. Потім виділити із списку ті речовини, які містяться в додатку 3 [3] і є індивідуальними небезпечними речовинами. З інших речовин необхідно виділити ті, що за своїми властивостями можуть бути віднесені до категорій небезпечних речовин відповідно до п. 1 та додатку 2 [3].

Для визначення сумарної маси індивідуальних небезпечних речовин необхідно визначити їхню кількість у кожному апараті і трубопроводі відповідно до вимоги п. 7. [4], тобто необхідно встановити розподіл небезпечних речовин в технологічному обладнанні. Після встановлення розподілу небезпечних речовин в обладнанні здійснюється їх підсумовування відповідно до встановлених правил згідно [4].

Розрахунок сумарної маси небезпечної речовини здійснюється, виходячи із наступних норм:

• сумарна маса небезпечної речовини, що зберігається у сховищах (резервуарах) визначається не тією масою, яка в ній зберігається на момент проведення ідентифікації, а виходячи з об’єму резервуару, що підтверджується проектною документацією, або паспортом чи іншою документацією. В разі зменшення обсягів виробництва і внесення змін до технологічного регламенту, при розрахунках враховується максимальна маса, яка може зберігатись у сховищі;

• сумарна маса небезпечної речовини, що переробляється, виготовляється або транспортується у технологічних установках, визначається виходячи не з фактичної маси в них на момент ідентифікації, а тієї маси, що може знаходитись в апаратах і трубопроводах відповідно до технологічного регламенту, умов процесу та правил експлуатації;

• сумарна маса небезпечної речовини, що переробляється, виготовляється у обладнанні колонного типу і визначається виходячи із максимальної маси рідини в тарілках.

За наявності в апаратах наповнювачів з пористим інертним середовищем – виходячи із максимального об’єму вільного простору:

• сумарна маса небезпечної речовини, що транспортується у трубопроводах за межами підприємства, визначається її масою в секції трубопроводу між двома запірними пристроями та масою, що може витекти впродовж часу, необхідного для ручного перекриття запірних пристроїв згідно з технологічним регламентом та проектною документацією;

• сумарна маса небезпечної речовини, що транспортується внутрішніми трубопроводами, визначається її масою у всьому трубопроводі;

• сумарна маса небезпечної речовини для зливно-наливних естакад визначається не фактичною масою небезпечної речовини, що в неї заливається (або зливається) під час ідентифікації, а максимальною ємністю і максимально регламентованою кількістю цистерн, які можуть встановлюватись на естакаді одночасно.

Згідно з п. 8 «Порядку ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки» при розрахунках сумарної маси небезпечної речовини на потенційно небезпечному об’єкті може не враховуватися маса цієї небезпечної речовини, що знаходиться в компресорах, насосах, фільтрах тощо, якщо вона не перевищує 2% нормативу порогової маси індивідуальної небезпечної речовини.

Якщо виявиться, що сумарна маса на цьому об’єкті хоча б однієї з небезпечних речовин дорівнює або перевищує норматив порогової маси небезпечної речовини, зазначеної у додатку 2 [3], цей об’єкт вважається ідентифікованим.

По тих потенційно небезпечних об’єктах (апаратах), в яких сумарна маса окремої небезпечної речовини не перевищує норматив порогової маси, проводяться процедури уточнення нормативу порогової маси з урахуванням відстані від місць великого скупчення людей.

Розрахунок маси небезпечних речових у технологічному обладнані виконуємо за формулою 3.1:

(3.1)

де m - маса небезпечної речовини, яка обертається в апараті (ванні), т;

q - концентрація (вміст) небезпечної речовини, г/л;

V – об’єм апарата, м³;

n - кількість апаратів з небезпечною речовиною, шт.

У цеху нанесення лакофарбових матеріалів обертаються три небезпечні речовини, які нам необхідно розглянути:

- ксилол,

- ацетон,

- емаль-ПФ-115.

Розчинники зберігаються у ємностях по 20 л кожна. Ступінь заповнення ємностей – 0,8. Необхідно визначити сумарну масу небезпечних речовин та розглянути основні їх властивості.

Ксилол (суміш ізомерів), С₆Н₄ (ДЕРЖСТАНДАРТ 9410—60). Легкозаймиста безбарвна рідина. Мол. маса 106,17; щільність 855 кг/м³; т. кип. 139,1 °С; щільність пари по повітрю 3,66; lgp = 6,17972—1478,16/(220,535+20) при 0—50 °С; у воді не розчин. Т.сп. 29 °С; т. самоспл. 490 °С; конц. межі поширення полум’я 1,1 — 6,5% (об.); темп, межі поширення полум’я: нижн. 24 °С, верхн. 50 °С; швидкість вигор. 8,8-10 кг/(м²-с).

Ксилол – розчинник лакофарбових матеріалів. Являє з себе безкольорову ЛЗР зі специфічним запахом. Викликає подразнення кровоутворюючих органів, шкіряні захворювання, екземи.

Сумарна маса ксилолу на ПНО складає:

т.

Ацетон, 2-пропанон, діметілкетон, С₃Н₆О, легкозаймиста рідина. Мол. маса 58,08; щільність при 20 °С 790,8 кг/м³; т. плавл. —95,35 °С; т. кип. 56,5 °С; lg р = 6,37551 —1281,721/ (237,088+20) при т-рі від мінус 15 до 93 °С; тепл. утв. — 217,57 кДж/моль; тепл. згоp. —1821,38 кДж/моль, розчинність у воді необмежена. Т.сп.: — 18 °С (з.т.),—9 °С (о. т.); т. спл. — 5 °С; т. самоспл.: 535 °С у повітрі, 485 °С у кисні, 325 °С у хлорі; конц. межі розп. полум’я 2,7—13% (об.); темп, межі розп. полум’я: нижн. — 20 °С, верхн. 6 °С; миним. енергія запалювання 0,41 мДж при 25 °С; при конц. парів 6% (об.) макс. тиск вибуху 572 кПа; швидкість наростання тиску: средн. 8,3 МПа/с, макс. 13,8 МПа/с; МВСК 11,9% (об.) при розведенні пароповітряної суміші азотом і 14,9% (об.) при розведенні диоксидом вуглецю; мінім. флегм, конц.: азоту 41% (об.), диоксиду вуглецю 28% (об.); КІ 16% (об.); ад. т. гор. 1665 К; БЭМЗ 1,04 мм; норм. швидкість розп. полум’я 0,44 м/с при 25 °С.

Водяні розчини ацетону пожежонебезпечні. Ацетон відрізняється здатністю при горінні на відкритій поверхні прогріватися в глибину, утворюючи все зростаючий гомотермический шар. Швидкість вигоряння 5,96-10-2 кг/( м²-с).

Ацетон представляє з себе легкозаймисту рідину, безкольорова рідина з характерним ефірним запахом.

Сумарна маса ацетону на ПНО складає:

т.

Емаль ПФ-115 сіра, легкозаймиста рідина. щільність 1,2 кг/м³, Т.сп. 33 °С; т. самоспл. 372 °С; темп, межі поширення полум’я: нижн. 29 °С, верхн. 73 °С.

Емаль ПФ-115 застосовується для фарбування металевих, дерев'яних і інших поверхонь, що зазнають атмосферним впливам. Пентафталева емаль ПФ-115 являє собою суспензію двоокису титану й інших пігментів і наповнювачів у пентафталевому лаку з додаванням сикативу й розчинників. Емаль ПФ-115 може наноситися кистю, валиком, або застосовуючи пневматичне й безповітряне розпилення.

Сумарна маса емалі ПФ-115 на ПНО складає:

т.

Таким чином, сумарна маса небезпечних речовин на ПНО складає:

ацетону – 0,0684 т;

ксилолу – 0,0632 т.

емалі ПФ-115 – 0,1344;