4. Законом може бути визначено й інші права громадян у сфері охорони здоров'я.

5. Особливості здійснення права на охорону здоров'я та інших пов'язаних з ним прав неповнолітніми, недієздатними особами, інвалідами, військовослужбовцями, громадянами, які перебувають під вартою та відбувають покарання в місцях позбавлення волі, перебувають в умовах надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру чи в зоні надзвичайної екологічної ситуації, та деякими іншими категоріями осіб визначаються цим та іншими законами України.

6. Громадянам України, які перебувають за кордоном, гарантується право на охорону здоров'я у формах і обсязі, встановлених міжнародними договорами України.

Згідно з Законом України «ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я» в Статті 7 Права іноземців та осіб без громадянства на охорону здоров'я, передбачено таке:

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яким надано статус біженців, користуються такими ж правами і несуть такі ж обов'язки в сфері охорони здоров'я, як і громадяни України. Всім іншим іноземцям та особам без громадянства медична допомога подається у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Законом України «ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я» в Статті 8 Гарантії права на охорону здоров'я , передбачено таке:

1. З метою реалізації права громадян на охорону здоров'я держава забезпечує:

1) наявність достатньої кількості функціонуючих закладів, кваліфікованого персоналу, товарів і послуг, необхідних для забезпечення реальних потреб населення в якісній охороні здоров'я та медичній допомозі;

2) розробку, затвердження та фінансування відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм;

3) фізичну та економічну доступність своєчасних, якісних та ефективних медичних послуг та послуг, пов'язаних із забезпеченням основних передумов збереження здоров'я, включаючи забезпечення безпечною питною водою та адекватними санітарними умовами;

4) засноване на принципах солідарності та справедливості фінансування системи медичного обслуговування, подання безоплатної медичної допомоги всім громадянам у порядку та обсягах, встановлених законом;

5) сприяння розвиткові закладів охорони здоров'я усіх форм власності;

6) здійснення державного і громадського контролю та нагляду в сфері охорони здоров'я;

7) організацію державної системи збирання, опрацювання та аналізу соціальної, екологічної і спеціальної медичної статистичної інформації;

8) рівний доступ усіх громадян до інформації у сфері охорони здоров'я;

9) відповідність діяльності закладів охорони здоров'я та медичних працівників, а також товарів та послуг у цій сфері принципам медичної етики, культурним критеріям окремих осіб і меншин, народів та громад, гендерним вимогам та традиціям, принципам конфіденційності та поліпшення стану здоров'я відповідних осіб;

10) особливу турботу про здоров'я дітей, вагітних жінок, осіб з обмеженнями життєдіяльності та осіб похилого віку;

11) сприяння розвиткові фізичної культури, особливо серед молоді;

12) встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров'я.

2. У разі порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров'я відповідні органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації, підприємства, установи та організації усіх форм власності, їх посадові особи і самі громадяни зобов'язані вжити заходів до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.

2. Система органів, що здійснюють управління охороною здоров'я, їх компетенція.

До системи органів державного управління охорони здоро в'я входять Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони здоров'я України, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміні страції (управління охорони здоров'я обласних державних ад міністрацій, відділи охорони здоров'я районних державних адміністрацій).

Кабінет Міністрів України організовує розробку та здійснення комплексних і цільових програм; створює еко номічні, правові й організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність у галузі охорони здоров'я; укладає міжу рядові угоди та координує міжнародне співробітництво з пи тань охорони здоров'я, а також у межах своєї компетенції здійснює інші повноваження, покладені на органи виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі хорони здоров'я є Міністерство охорони здоров'я України (далі — МОЗ України), компетенцію якого визначено Положенням, затвердженим Указом Президента України¹. До основних завдань МОЗ України належать: розробка пріори тетних напрямів діяльності національної служби охорони здо ров'я; забезпечення гарантованого рівня кваліфікованої медич ної допомоги населенню установами охорони здоров'я всіх форм власності; здійснення заходів щодо розвитку профілак тичного напряму в охороні здоров'я населення; формування здорового способу життя; забезпечення надання державними установами охорони здоров'я загальнодоступної, переважно, безкоштовної, висококваліфікованої медичної допомоги насе ленню; розробка прогнозу та показників розвитку національ ної служби охорони здоров'я, пов'язаних зі змінами власності; охорона материнства й дитинства тощо.

Для розв'язання найважливіших завдань діяльності та роз витку охорони здоров'я в МОЗ України створюють колегію, рішення якої проводять у життя наказами Міністра.

Рада міністрів АРК і місцеві державні адміністрації реалі зують державну політику в галузі охорони здоров'я в межах своїх повноважень. Так, місцеві державні адміністрації здійснюють загальне керівництво закладами охорони здоров'я, які перебувають у сфері їх управління, їх матеріально-фінан совим забезпеченням, організовують роботу медичних закладів щодо надання медичної допомоги населенню, здійснюють за­ходи щодо попередження інфекційних захворювань, епідемій, епізоотій та їх ліквідації тощо.

Державні функції у галузі охорони здоров'я здійснюють та кож інші органи, які мають у своєму віданні установи охорони здоров'я. До таких органів, зокрема, належать Міноборони України, МВС України, Служба безпеки України, Мінтранс України. Ці органи визначають структуру управління відом чими установами охорони здоров'я.

Відповідні функції в управлінні охороною здоров'я грома дян МОЗ України реалізує шляхом здійснення контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів і виробів медичного призначення. Діяльність МОЗ України в цьому напрямі зводиться до реалізації державної політики в сфері державного контролю за якістю та безпекою окремих видів продуктів харчування (спеціальних харчових добавок, лікарських засобів, лікарської рослинної сировини та лікувальної косметики тощо), забезпечення інтересів держави в цій сфері та міжвідомчої координації із зазначених питань.

Виконання основних принципів державної політики в сфері організації та розвитку виробництва лікарських засобів і за безпечення цією продукцією населення, закладів охорони здо ров'я й тваринництва, які реалізовував Державний комітет України з питань медичної та мікробіологічної промисловості, Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. покладено на МОЗ України.

Міністерство охорони здоров'я України.

Министерство здравоохранения Украины (укр. Міністерство охорони здоров'я України) —государственный орган исполнительной власти Украины, деятельность которого направляется и координируется Кабинетом министров Украины. Министерство возглавляет Министр здравоохранения Украины, которого назначает на должность Верховная Рада Украины в установленном законодательством порядке.