Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Главное с конспекта на 37 страниц.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
99 Кб
Скачать
☆

1.5. Рівні статистичної значущості. Потужність критерію

Визначення ►

  • Рівень статистичної значущості як характеристика критерію, – це імовірність того, що ми вважаємо різниці значень ознак суттєвими, а вони насправді випадкові.

  • Рівень значущості – це імовірність відхилення нульової гіпотези Н0 в той час, як вона вірна (зв’язку немає).

Увага

Коли ми вказуємо, що відмінності достовірні на 5% рівні значущості, (або при ρ ≤ 0,05), то маємо на увазі, що ймовірність того, що відмінності все таки достовірні, складає 0,05.

Саме статистична значущість (ρ – рівень значущості) є кількісною оцінкою надійності зв’язку: чим менша ця ймовірність, тим надійніший зв’язок.

Отже, перевіряючи статистичну гіпотезу, слід врахувати можливі помилки, які можуть статися з різних причин. Розглянемо таку схему.

Для генеральної сукупності правильна гіпотеза

У результаті застосування критерію прийнята гіпотеза

нульова (Н0)

альтернативна (Н1)

Нульова (Н0)

Немає помилки

Помилка першого роду

Альтернативна (Н1)

Помилка другого роду

Немає помилки

Як бачимо, можливі чотири варіанти співвідношення реальної ситуації в генеральній сукупності і висновків процедури тестування. У двох з них висновки збігаються з реаліями і тому правильні. В інших двох випадках висновки будуть неправильними.

Традиційно розрізняють похибки першого та другого роду.

Визначення ► Похибка, яка полягає у тому, що ми відхилили Но у той час, як вона вірна, називається похибкою першого роду. Імовірність похибки першого роду позначається α і називають її рівнем значущості критерію.

Висновки

  • Якщо імовірність похибки – α, то імовірність вірного рішення (1–α).

  • Чим менше α, тим більша імовірність правильного рішення.

Відхилення нульової гіпотези (про відсутність відмінностей) і прийняття альтернативної гіпотези (про статистичну достовірність відмінностей) здійснюється за правилом.

Правила

1) Якщо емпіричне значення критерію дорівнює критичному значенню (Х2емп ≥ Х2кр) (відповідно для ρ ≤ 0,05), або перевищує його, то Н0 відхиляється, але ми ще не можемо виразно прийняти Н1 (існує ймовірність похибки α).

2) Якщо емпіричне значення критерію дорівнює критичному значенню (Х2емп ≥ Х2кр) (для ρ ≤ 0,01), або перевищує його, то Н0 відхиляється і приймається Н1.

Увага

Виключення складають критерій знаків – G, критерій Т – Вілкоксона і критерій U – Манна–Уітні, що встановлюють зворотні співвідношення.

Визначення ►

  • Потужність критерію – це його спроможність виявляти розбіжності, якщо вони є, тобто це здатність критерію відхиляти Н0 (про відсутність розбіжностей), якщо вона невірна.

  • Похибка, яка полягає у тому, що ми прийняли Н0 у той час, як вона невірна, називається похибкою другого роду. Імовірність похибки другого роду позначається – β.

  • Потужність критерію – це його здатність не допустити похибку другого роду, тобто потужності критерію відповідає величина (1 – β).

Часто, для наочності та полегшення процесу прийняття рішення, можна викреслити "вісь значущості". Покажемо це на наступному прикладі.

Наприклад, виходячи із сформульованих правил відхилення Н0 і прийняття Н1 , для критерію Q – Розенбаума розділимо вісь значущості на три зони (рис. 7):

  1. зона незначущості (для Qемп ≤ Qкр = Q0,05): (Н0 відхиляється, а Н1 не приймається);

  2. зона значущості (для Qемп ≥ Qкр = Q0,01): (Н0 відхиляється, а Н1 приймається);

  3. зона невизначеності для Q0,05 ≤ Qемп ≤ Q0,01.

Висновок

Двосторонній критерій є більш строгим, оскільки він перевіряє різниці в обидва боки.