Літерні позначення. У конструкторських документах застосовуються такі основні літерні позначення:

Довжина L, l

Ширина B, b

Висота,глибина H , h

Товщина s

Діаметр D, d

Радіус R, r

Міжосьова і міжцентрова відстань a, a Кути α , β,,γ

Великі літери використовують для позначення габаритних і сумарних розмірів. Позначаючи в одному документі різні величини однією і тією самою літерою слід використовувати індекси а, а1, а2, аn

Графічне зображення матеріалів. Для умовного графічного зображення матеріалів у розрізах та перерізах застосовуються різноманітні штрихування (ГОСТ 2.306-68). Графічне зображення поширених матеріалів зображене на малюнку. Похилі паралельні прямі у штрихуванні проводять під кутом 45˚ до контуру зображення. Якщо лінії штрихування збігаються з лініями контуру чи осьовими лініями, штрихування проводиться під кутом 30˚.Відстань між штрихуваннями 1-10 мм. Перерізи, ширина яких на малюнку становить менше ніж 2 мм, допускається зачорнювати.

Нанесення розмірів. Правила нанесення розмірів регламентує

ГОСТ 2.307-68.

Загальна кількість розмірів на кресленні повинна бути мінімальна. Розміри поділяються на лінійні (проставляються у міліметрах без позначення одиниці вимірювання) та кутові (у градусах, мінутах, секундах із позначенням одиниці вимірювання). Кожний розмір на кресленні наноситься один раз. Розміри, що характеризують три найбільші виміри предмету –довжину, висоту, ширину, називаються габаритами. Розміри на кресленнях вказують розмірними числами і розмірними лініями. Розмірні лінії переважно наносять поза контуром зображення. Слід уникати перетину розмірних і виносних ліній. При розриві зображення розмірну лінію проводять повністю. Якщо є кілька паралельних розмірних ліній на невеликій відстані одна від одної, розмірні числа проставляють в шахматному порядку.

3.Проекційне креслення.

Для зображення на площині будь- якого предмету використовують:

а) звичайний малюнок;

б) спосіб перспективного зображення , оснований на методі центрального проектування;

в) креслення, що складається з прямокутних проекцій;

г) аксонометричні проекції

б) Центральною проекцією називається зображення предмету на одну площину П за допомогою пучка променів, що виходять з однієї точки S З”єднавши точки Ап , Вп, Сп, отримують паралельну проекцію

в) При побудові креслень використовується прямокутне проекціювання на одну, дві або три площини. Одна прямокутна проекція не визначає положення в просторі. Три взаємно перпендикулярні площини проекцій Н – горизонтальна, V- фронтальна і W-пролфільна утворюють прямий тригранний кут, ребрами якого є осі проекцій OX, ОY , OZ. ( мал. а). Шляхом обертання навколо осі площин H,V, W, отримуємо плоске креслення з виразним відображенням сторін фігури. (мал..б)

Г

тому, що означений предмет разом з осями прямокутних координат, до яких він віднесений у просторі, проекціюється паралельно на площину, що назиг) г) Метод аксонометричного проекціювання полягає в тому ,що означений предмет разом з осями прямокутних координат, до яких він віднесений у просторі, проекціюється паралельно на площину, що називається площиною аксонометричних проекцій. На рисунку зображено проекціювання куба з ребром l, розміщеного в системі прямокутних осей проекцій, на довільно обрану аксонометричну площину Р. Напрямок проеціювання показано стрілкою S. Прямокутні осі OX, OY ,OZ проекціюються на площину Р в аксонометричні осі OXр, OYр ,OZ р. На аксонометричні осі відрізки L проекціюються відповідно у відрізки lх lу lż. Якщо проекційні лінії, паралельні напрямку проекціювання, утворюють з аксонометричною площиною проекцій прямий кут, отримуємо прямокутну аксонометричну проекцію фігури, якщо непрямий- косокутну.