Найменування і кодування схем
Найменування схеми визначається її видом та типом, записується після найменування виробу шрифтом меншого розміру в графі (1) основного напису.
Кожній схемі присвоюють шифр. Він складається з літери, яка визначає вид схеми і цифри, яка визначає тип схеми.
Наприклад, схема електрична принципова - Е3, схема електрична загальна - Е6. Цей шифр обов'язково вказується в основному написі креслення після номера креслення тим же номером шрифту.
Загальні вимоги до виконання схем
Схеми виконують на стандартних форматах без збереження масштабу і дійсного просторового розміщення складових частин виробу, компактно, але виразно.
Елементи електричних схем зображають на схемі у вигляді умовних графічних позначень, встановлених відповідними стандартами.
Дозволяється також зображати їх оберненими на кут 90О, 180О та 270О.
Розміри умовних графічних позначень теж задаються відповідними стандартами. Електричні з'єднання між елементами зображаються лініями електричного зв'язку, розташованими у вигляді горизонтальних і вертикальних відрізків з найменшою кількістю зламів і взаємних перетинів.
Приклад розташування умовних графічних позначень елементів на схемі подано на рисунку 5.
Рисунок 5 - Розташування умовних графічних позначень
Умовні графічні позначення елементів і лінії їх електричного зв'язку виконуються на схемах однією і тією ж товщиною лінії 0.2…1.0 мм.
Кожний елемент, який входить у склад виробу, повинен мати літерно-цифрове позиційне позначення. Воно складається з двох частин, які записуються без розділових знаків і пропусків.
Літерний код елементів згідно з ГОСТ 2.710-81. Наприклад, R - резистор, C - конденсатор, VD - діод, VT - транзистор.
Порядкові номери елементів присвоюють елементам одного і того ж виду, починаючи з одиниці. Наприклад, R1, R2, VT1, VT2. Порядковий номер елементу присвоюється починаючи з верхнього лівого кута зверху вниз та зліва направо. Цифри порядкових номерів виконують однакової висоти з буквами.
Позначення проставляють безпосередньо біля графічного знака, по можливості зверху або з правого боку від нього
Приклад наведено на рисунку 6.
Рисунок 6 - Нанесення літерно-цифрових позиційних
позначень
Умовні графічні позначення у схемах наведені в додатку З.
Оформлення переліку елементів
Інформацію про елементи схеми записують у перелік елементів.
Перелік елементів оформляють у вигляді таблиці, розміри її подані на рисунку 7.
Рисунок 7 - Таблиця переліку елементів
У графах таблиці вказують наступні дані:
у графі „Поз. позначення" - позиційне позначення елемента;
у графі “„Найменування" - найменування елемента, його номінальні параметри і номер стандарту або ТУ, а для функціональної групи – найменування;
у графі „Кільк" - кількість елементів;
у графі „Примітка" - у разі необхідності вказують додаткові дані елемента.
Таблицю розміщують, як правило, на першому аркуші схеми над основним написом, причому відстань між ними повинна бути не меншою за 12мм. У разі необхідності продовження таблиці можна розміщувати ліворуч від неї, повторюючи головку таблиці.
При випуску переліку елементів у вигляді самостійного документа його код повинен складатися із літери „П" та коду схеми, до якої випускають перелік, наприклад, код переліку елементів до електричної принципової схеми – ПЕ3. При цьому в основному написі (графа 1) вказують найменування виробу та найменування документа - „Перелік елементів".
Перелік елементів у вигляді самостійного документа виконують на форматі А4.
Перелік елементів заповнюють зверху вниз групами елементів в алфавітному порядку літерно-цифрових позначень (латинський алфавіт).
У межах кожної групи, з однаковим літерним кодом, елементи розміщують за зростанням їх порядкових номерів. Два однакові елементи з послідовними позиційними номерами записують через кому, а три і більше через три крапки в одну строку, наприклад: R3, R4 та C8…С12, а в графу „Кільк." загальну кількість таких елементів.
Якщо потрібно записати кілька елементів, які мають однакову першу частину позиційного позначення і назву, можна записати загальні відомості про елемент у вигляді спільного заголовка. Цей заголовок підкреслювати не потрібно.
Нижче найменування залишити один вільний рядок, а вище – не менше одного вільного рядка.
Приклад наведено на рисунку 8.