Напрямки і форми співробітництва партнерів

1. Основні напрямки співпраці партнерів.

2. Форми співробітництва у різних сферах.

1. Партнерські зв’язки – це такі договірні відносини, які встановлюються між підприємцями і дозволяють кожному з них досягти очікуваного результату за рахунок обміну наслідками своєї діяльності.

Усю різноманітність партнерських зв’язків можна згрупувати за чотирма основними напрямками (сферами) підприємницького співробітництва:

1. сфера виробництва;

2. сфера товарообміну;

3. торгівля;

4. сфера фінансів.

Від конкретного напрямку співробітництва підприємців залежить зміст і форма договору між ними. В цілому тут діє така логіка: спочатку підприємець визначає сферу співробітництва, потім обґрунтовує його конкретну форму, а після цього пропонує укласти угоду в формі договору.

2. Розглянемо конкретні форми співробітництва в різних сферах:

1) В сфері виробництва. Сутність усіх форм співпраці може бути зведена до бажання інтегрувати і координувати свої економічні інтереси, що має забезпечити комерційну вигоду. Такі відносини можуть будуватись лише на довготривалій основі. Основні форми виробничої співпраці:

• Спільне підприємство – підприємство статутний фонд якого створюється за рахунок майнових внесків двома або більшою кількістю засновників, які представляють різні форми власності або один з них є іноземною фізичною або юридичною особою.

• Виробнича кооперація – коли організується закінчений виробничий цикл усіма співпрацюючими партнерами, а кожний з них виконує сою частку робіт у рамках єдиного виробничого процесу. Після повного звершення циклу прибуток розділяється між партнерами відповідно до внесу кожного з них у загальний обсяг робіт.

• Лізинг – особливий вид оренди, об’єктом якої у більшості випадків виступає устаткування, транспортні засоби тощо.

• Проектне фінансування – форма партнерських зв’язків, за якої:

а) одна зі сторін бере на себе зобов’язання фінансувати реалізацію проекту іншого партнера;

б) одна сторона, що має власний розроблений проект, пропонує іншій стороні здійснювати його практичну реалізацію і зобов’язується фінансувати усі роботи.

Проте в обох випадках інша сторона має повернути кредит, як правило, у товарній формі (тобто за рахунок вироблення товарів).

• Ліцензування – форма співробітництва, за якої суб’єктами взаємовідносини виступає ліцензіар (власник певних прав) і ліцензіат (той кому такі права передбачаються на постійній чи тимчасовій основі). Це права на виконання патенту, товарного знаку, іншої новації за певну плату. Передача таких прав полегшує ліцензіату вихід на новий ринок, а ліцензіату – дає змогу використати новації в інтересах власного бізнесу.

• Підпорядковане виробництво – це взаємини між підприємцями, коли один з них здійснює цільове виробничого товару за прямою вказівкою замовника.

2. Форми співробітництва у сфері товарообміну. Товарообмінними вважаються такі операції, за яких основу взаємовідносин партнерів сповить рух товарів, але при цьому повністю виключається грошова форма розрахунків, тобто здійснюється прямий обмін одного товару на інший з дотриманням цінового партнеру.

Форми:

а) бартер, бартерна операція – це комерційна угода з обміну певної кількості одного товару на еквіваленту за вартістю кількість іншого. Договір між партнерами, відображає їх повну домовленість з усіх аспектів товарообміну: номенклатура товарів, продукції обміну певного товару на інший, строки взаємних поставок продукції.

б) зустрічна поставка – це різновид бартеру. Форма співробітництва, за якої сторони спочатку визначають, який товар має бути поставлений однією стороною іншій, а пізніше і окремо вирішується, що має бути поставлено іншою стороною.

в) комерційна тріангуляція (“трикутник”) – коли у здійсненні бартерних операцій беруть участь не дві, а три сторони і більше, якщо цього вимагає пошук необхідного товару.

3. Форми угод у сфері торгівлі:

• угода звичайна (угода про купівлю-продаж); за цієї угоди взаємовідносин оформлюються у вигляді договору поставки певного товару;

• угода форвардна – угода – термінова щодо практичної реалізації;

• угода про передачу інформації у вигляді “ноу-хау” за винагороду, умови і розміри якої передбачені контрактом;

• угода про експорт товару – про поставку товару партнеру іншої країни;

• угода про реекспорт – відносини, за яких один з партнерів купує товар за кордоном з метою його поставки партнеру з третьої країни;

• угода про імпорт товару – в основі лежать відносини між партнерами щодо ввезення товару з іншої країни.

4. Форми співпраці у сфері фінансових відносин:

а) факторинг – система взаємовідносин між підприємцем і фактор-фірмою, яка бере на себе дебіторську заборгованість підприємця, або купує у підприємця його вимогу до партнера щодо оплати боргу. У ролі фактор-фірми найчастіше виступають банки.

б) комерційний трансферт використовується в міждержавних відносинах. Означає взаємне придбання партнерами капіталу в національній валюті у визначених розмірах за договірною ціною. При цьому не відбувається фізичного переміщення капіталу через національні кордони, а куплена валюта зараховується на рахунок покупця у національному банку країни продавця. Це форма співробітництва застосовується в системі міжбанківських зв’язків і міждержавних відносин.