Молодь України вважає, що розкол може нашкодити країні

І я поділяю думку справжніх патріотів, котрі не маючи зброї, стали на захист своєї Вітчизни, не підозрюючи, що насправді на них чекає. Жителі Західної України першими патріотично проявились в новій Україні. Саме звідти першими пішли молоді і старі захищати землю, спочатку від розколу, а потім і зовсім від зовнішньої агресії. Йшли за покликом серця, з благими намірами захистити Батьківщину, а їх, грубо кажучи, кинули. Є контрактники, яким після демобілізації обіцяли золоті гори, в результаті вони нічого не отримали. І шкода, що в Україні патріотизм прийшов на сльозах матерів, дружин і сестер, які втратили своїх рідних, а деякі чоловіки і своїх жінок в зоні АТО. Ось вони справжні патріоти, адже лише патріотично налаштована мати може відпустити свого сина на війну, вірячи, що своїм вчинком вона дає можливість жити іншим дітям в такій країні як Україна, а не в окремо взятих республіках, як того прагне зовнішній агресор. Ми все життя будемо тужити, що таку ціну доводиться платити за проявлений патріотизм, за свою честь, свободу духу.

Народ України ніколи не забуде хлопців, котрі стояли за Донецький аеропорт. Різниця з часом блокади Севастополя в часи Другої Світової війни декілька днів. 242 дні тривала оборона аеропорту, а точна цифра загиблих і поранених невідома досі. Вже ясно, що не один десяток людей брав участь в обороні. Ось це дійсно патріотизм, смерть в ім’я Батьківщини...

Раною в серці народу лишився коридор смерті під Іловайськом в серпні 2015 року. За даними військового прокурора Анатолія Матіоса під Іловайськом загинуло 366 бійців і 430 поранені. А вже в квітні нинішнього року Анатолій заявив, що загинуло 459 осіб, що підтверджено документально, адже ніхто не може точно відповісти на це питання. Або ж інформація приховується. Не забудемо ми Миколу Березового - чоловіка Народного депутата України Тетяни Чорновіл, котрий воював у батальйоні міліції спецпризначення «Азов». Загинув 10 серпня 2014 року, один з найбільш патріотично-налаштованих бійців, які йшли заради Батьківщини на такі жертви, щоб «звільнити» від агресорів, а не ради якогось зиску.

Тож збройний конфлікт на Донбасі став невгамовним болем для України на багато століть. Померлих більше ніж 9000 у зоні АТО, за даними опрелюдненими Владиславом Селезньовим, спікером Генерального штабу Збройних Сил України та Андріем Лисенком, українським журналістом .

А тепер про відродження мовної культури

Зараз в Україні пропагується національна мова – українська. Нова навчальна програма видається тільки українською мовою. Відкриваються гуртки з вивчення державної мови у палацах творчості, школах, гімназіях; відповідно створюються літературні гуртки, там вивчають українську поезію, поетів, письменників, розбирають і пишуть прозу, вірші. У дошкільних закладах додають години на мовний етикет, виховуючи пізнання кращих естетичних зразків мови і традицій народу.

Та, переконана, що патріотизм повинен служити найбільшою мотивацією до суспільної праці. Наприклад, прибирати двір (посадити дерево, квіти і тим прикрасити його) не обов’язково у вишиванці. Важливо йти за внутрішнім покликом. Все що ми робимо безкоштовно, допомагаємо комусь, це і є наш духовний стан, код нації, притаманний лише справжнім патріотам. Як показали події на сході нашої держави, патріоти є у нас у всіх ланках суспільства. Коли виникла потреба, то бізнесмени, наприклад, продавали власну справу і передавали в зону АТО все, що потрібно, а найбідніші версти населення жертвували чим могли .

З покоління в покоління передається любов до української землі, Відомо, що стародавні слов'яни вірили в силу різних оберегів. Як без вогню жити не можна, так і без води, землі. Це священне. Саме тому українська земля особлива частинка душі народу, частинка вічних народних традицій.

Таке поняття як національна свідомість формується з дитинства, адже справжній патріот, ніколи не скаже, щоб хтось з боку допоміг йому, у нього в голові закладено поняття, хто як не він повинен це зробити і стати на захист інтересів своєї держави. Я вважаю, що такий девіз має бути у кожного політика України, а сама політика повинна полягати не в піарі на тему: «Як я люблю свою Україну», а в захисті інтересів України на зовнішніх та внутрішніх ринках світових держав. Адже більшість європейців навіть не уявляють, що є така країна. Багато з них не зрозуміли, чому в Україні відбулися дві революції протягом 10-ти років, загинули сотні людей? Справжній прояв патріотизму повинен виявлятися в любові до держави і народу. Адже якою б не була морально та матеріально бідною держава, тільки ми, громадяни, справжні патріоти повинні поставити її на ноги, заявити про себе в світі. Ось це я і вважаю, буде масовим проявом патріотизму, а не всі ті потрясіння, що руйнують цілісність України і розділяють народ на ворожі табори.

Додам і про медиків-волонтерів. З мого кута зору ці люди є справжні патріоти Батьківщини. Вони, не боячись смерті, допомагали людям у зоні АТО. Під свистом куль над головою відомий лікар Ольга Богомолець виносила тіла поранених на Майдані, щоб врятувати їм життя. Не раз їй погрожували, але вона все одно продовжувала займатися волонтерством, дістаючи медикаменти і рятуючи життя громадян. Ось що означає справжній патріот своєї Батьківщини.

Пишаюся і волонтером Світланою Світличною. Вона мала напарника з Тернополя – Тараса Петрицина, члена Спілки журналістів України. Армену Нігояну, наприклад, орден «За заслуги» вручав Арсен Аваков. На Донбасі він врятував понад 800 життів. Був як на Майдані, в самий розпал, так і на війні в Донецькій області та Донецьку. Але на майдані були і нечесні лікарі, які крали медикаменти, призначені тяжко та середньо пораненим. Вилучали не тільки бинти і медикаменти, а й інструменти. А при потребі доводилося використовувати останнє знеболювальне та оперувати звичайними ножицями без дезінфекції. Мені навіть тяжко це коментувати. Сором! Та й годі!