4.4 Лабораторна робота №4. Налаштування протоколів маршрутизації rip на обладнанні Cisco.

Метою даної лабораторної роботи є налаштування протоколів динамічної маршрутизації на обладнанні Cisco.

Нові навики, що набуваються в роботі з обладнанням Cisco:

1. Включення на маршрутизаторі підтримки протоколу RIP (router rip);

2. Настроювання протоколу RIP на підтримку маршрутизації необхідних мереж (network);

3. Перегляд таблиці маршрутизації (show ip route);

4. Перегляд працюючих протоколів маршрутизації (show ip protocols).

Теоретичні відомості

Задача маршрутизації вирішується на основі аналізу таблиць маршрутизації, розміщених у всіх маршрутизаторах і кінцевих вузлах мережі. Для автоматичної побудови таблиць маршрутизації маршрутизатори обмінюються інформацією про топологію складеної мережі відповідно до спеціального службового протоколу. Протоколи цього типу називаються протоколами маршрутизації (або маршрутизуючими протоколами). Протоколи маршрутизації (наприклад, RIP, OSPF, BGP) слід відрізняти від власне мережевих протоколів (наприклад, IP). І ті й інші виконують функції мережевого рівня моделі OSI - беруть участь в доставці пакетів адресатові через різнорідну складену мережу. Але в той час як перші збирають і передають по мережі чисто службову інформацію, другі призначені для передачі даних користувача, як це роблять протоколи канального рівня. Протоколи маршрутизації використовують мережеві протоколи як транспортний засіб. При обміні маршрутною інформацією пакети протоколу маршрутизації поміщаються в поле даних пакетів мережевого рівня або навіть транспортного рівня, тому з точки зору вкладеності пакетів протоколи маршрутизації формально слід було б віднести до більш високого рівня, ніж мережевий.

Протоколи маршрутизації діляться на дві базові категорії: протоколи внутрішньої маршрутизації і протоколи зовнішньої маршрутизації. Протокол внутрішньої маршрутизації використовується в рамках незалежної мережевої системи (автономної системи). В межах такої системи інформація маршрутизації циркулює на основі протоколу маршрутизації, обраного адміністратором.

Всі протоколи внутрішньої маршрутизації виконують одні й ті ж функції - визначають «кращий» маршрут в кожен пункт призначення і поширюють інформацію маршрутизації серед систем мережі. На даний момент існує кілька конкретних реалізацій протоколів, який широко використовуються на практиці:

• Протокол маршрутної інформації - RIP (Routing Information Protocol). Зручний для невеликих мереж. На даний момент актуальна версія протоколу RIP 2.

• Протокол уподобання найкоротшого шляху - OSPF (Open Shortest Path First). Підходить для великих мереж.

Протоколи зовнішньої маршрутизації реалізують обмін інформацією маршрутизації між автономними системами. Така інформація відома як інформація досяжності. Інформація досяжності - це відомості про те, які мережі доступні через конкретну автономну систему. Протоколи зовнішньої маршрутизації називають також протоколами зовнішніх шлюзів. Прикладами практичних реалізацій таких протоколів є: EGP (Exterior Gateway Protocol) і BGP (Border Gateway Protocol). На даний момент протокол BGP є «стандартним» для завдань зовнішньої маршрутизації.

В свою чергу протоколи маршрутизації діляться на два види, що залежать від типів алгоритмів, на яких вони базуються:

• Дистанційно-векторні протоколи, засновані на Distance Vector Algorithm (DVA). Наприклад, RIP, BGP, IGRP (Interior Gateway Routing Protocol - ліцензований протокол Cisco Systems);

• Протоколи стану каналів зв'язку, засновані на Link State Algorithm (LSA). Наприклад, OSPF.

Схема мережі:

5. Комутатори S1, S2, S3 (3 шт.);

6. Маршрутизатори R1, R2, R3 (3 шт.);

7. Персональні комп'ютери C1, C2, C3 (3 шт.);

8. Схема мережі представлена на рис.6.4.

Ріс.5.4. Схема мережі

Завдання:

1. Задати IP адреси мережним інтерфейсам маршрутизаторів, інтерфейсам управління комутаторів і інтерфейсам локальних комп'ютерів;

2. Встановити зв'язок на фізичному і канальному рівнях між сусідніми маршрутизаторами по послідовному мережному інтерфейсу;

3. Добитися можливості пересилки даних по протоколу IP між сусідніми об'єктами мережі (C1-S1, C1-R1, S1-R1, R1-R2, R2-S2, R2-C2, і так далі);

4. Виявити неможливість пересилки даних по протоколу IP між віддаленими об'єктами мережі;

5. Проглянути існуючу таблицю маршрутизації;

6. Включити підтримку протоколу RIP на всіх маршрутизаторах мережі;

7. Підключити до протоколу RIP необхідні мережі;

8. Проглянути оновлену таблицю маршрутизації;

9. Подивитися список протоколів маршрутизації що працюють на вузлах мережі;

10. Упевнитися в можливості пересилки даних по протоколу IP між будь-якими об'єктами мережі.

Структура звіту по роботі:

1. Завдання

2. Топологічна схема мережі:

   1. Вказати на схемі найменування вузлів мережі, адреси і типи мережних інтерфейсів.

3. Хід роботи:

   1. Даний розділ складається з послідовного опису значущих виконуваних кроків (з вказуванням їх суті) і копій екранів (має бути показна набрана команда і реакція системи, якщо вона є).

4. Конфігурації обладнання:

   1. Привести значущі фрагменти конфігураційних файлів (startup—config) для комутаторів і маршрутизаторів Cisco, пояснити значення команд.

5. Висновкиисновки.