Іл. 1.14. Найпростіший бар’єрний при­стрій і дихальна маска для проведення штучної вентиляції легень

Зрозуміло, що головне у наданні першої допомоги — це врятування життя потерпілому, який перебуває в критичному стані. Проте першою проблемою, яка виникає, є ізоляція тіла рятувальника від тіла потерпіло­го. Це насамперед досягається застосуванням медичних пластикових ру­кавичок (іл. 1.13).

Іл. 1.13. Рукавички медичні

З точки зору міжнародних стандартів жоден рятувальник чи медик не має права маніпулювати з тілом потерпілого без застосування пластикових рукавичок.

Наступна проблема особистого захисту виникає під час проведення штучної вентиляції легень. Хоча, за даними наукових досліджень, не описано жодного випадку зараження рятувальника під час процедури ШВЛ із застосуванням носової хустини чи шматка бинта як ізолювального засо­бу, однак висока частота інфекцій, які передаються з кров’ю та слиною, змушують укомплектувати аптечки першої допомоги бар’єрними пристроями.

Найпростіший з них — бар’єрний пристрій з поліетилену з мунд­штуком або фільтром для вдихання в тіло потерпілого (іл. 1.14). Ним покривають лицеву частину потерпілого, мундштук вкладають між його зуби і здійснюють вдихання (іл. 1.15). Більш гігієнічним з вищим ступенем захисту є дихальна маска (іл. 1.14). При її застосуванні виключаєтеся будь-який контакт з губами потерпілого, проте вона вимагає певного навику застосування (іл. 1.16).

Іл. 1.15. Штучна вентиляція легень через найпростіший бар’єрний пристрій

Іл. 1.16. Техніка штучної вентиляції легень з використанням дихальної маски

Окремі виробники комплектують такі маски додатковими мундштуками, що є більш гігієнічним (іл. 1.17), Проте оптимальним є застосування поряд з дихальною маскою диха­льного мішка (його ще називають мішком АМБУ, що походить від слова Ambulance) (іл. 1.18). Стискаючи еластичний мішок, здійснюються вди­хи в тіло потерпілого. В окремих мішках є змога регулювати об’єм повіт­ря, що виходить з нього. Такий мішок є універсальним для ШВЛ людей різного віку. Мішки переважно входять у комплекти різноманітних ряту­вальних служб, тому варто знати про його існування і вміти ним користу­ватися.

Наступною проблемою під час рятування людини є забезпечення прохідності дихальних шляхів. Коли ШВЛ здійснюється через будь-який бар’єрний пристрій, рятувальник постійно підтримує голову в положенні назад, або постійно підтримує нижню щелепу в положенні догори. Щоб зменшити навантаження на власні м’язи, у верхні дихальні шляхи зручно поставити ротогорлову трубку (іл. 1.19, 1.20). У випадку травми ниж­ньої щелепи часто неможливою є вентиляція через рот, тоді доцільно поставити носо-горлову трубку (іл. 1.21).

Іл. 1.19. Рото-горлові трубки різних розмірів

Іл. 1.21. Носо-горлові трубки різних розмірів

Іл. 1.20. Техніка вставлення рото-горлової трубки