4. Розподільчі центри у логістичних ланцюгах.
Мережа, через яку здійснюється розподіл матеріального потоку, є значним елементом логістичної системи. Побудова мережі розподільчих центрів суттєво впливає на витрати, які виникають у процесі доведення товарів до споживачів, а через них і на кінцеву вартість реалізованого продукту.
Розподільчий центр – це складський комплекс, який отримує товари від підприємств-виробників або від підприємств оптової торгівлі і розподіляє їх більш дрібними партіями замовникам через свою або їх товапровідну мережу ( 20, с. 145).За традиційною класифікацією, розроблено Едуардом Гувером, існує три принципові стратегії розташування розподільчих складів: поблизу від ринків збуту, поблизу від виробника або проміжне розташування ( 2, 49).
Розташування складів поблизу ринків збуту полегшує поповнення запасів клієнтів. Головними критеріями роботи таких складів є забезпечення належної якості обслуговування або мінімізація логістичних витрат. Такі склади часто зустрічаються в торгівлі продуктами або промисловими товарами масового користування. Така стратегія економічно виправдана, оскільки це найдешевший спосіб швидкого поповнення запасів.
Розташування складів поблизу виробництва полегшує нагромадження потрібного для постачання споживачів асортименту продукції. Таке розташування дозволяє відправляти споживачам змішані вантажі за консолідованими тарифами. Перевага такого розміщення складів полягає в тому, що підвищений рівень сервісу поширюється на весь асортимент продукції, яка постачається. Такий виробник має можливість стати кращим за інших постачальником.
За проміжного розташування складів між виробником і споживанням склади праць за тією ж схемою, що і склади, розташовані поблизу виробництва: накопичують повний асортимент продукції й відправляють замовникам змішані партії товарів за пільговими цінами.
Найкращою товаропровідною мережею з розподільчими центрами є та, що забезпечує найвищий рівень обслуговування споживачів за мінімальними загальних витрат.
5. Побудова системи розподілу. Метод швидкого реагування.
У відповідності до методу системного підходу при формуванні системи розподілу застосовується така послідовність дій ( 5, с. 182-183):
- вивчення кон'юнктури ринку та визначення стратегічних цілей системи розподілу; - розрахунок прогнозованої величини матеріального потоку, що проходить через систему розподілу;
- співставлення прогнозу необхідної величини запасів у системі в цілому та на окремих ділянках матеріалопровідного ланцюга;
- вивчення транспортної мережі регіону обслуговування, складання схеми
матеріальних потоків у межах системи розподілу;
- розробка різних варіантів побудови системи розподілу;
- оцінка логістичних витрат за кожним варіантом;
- вибір для реалізації одного з розроблених варіантів.
Для того, щоб з множини варіантів обрати один, необхідно встановити критерії вибору, а після оцінити кожний варіант з варіантів за цим критерієм. Таким критерієм, як правило, є критерій мінімума приведених витрат ( 40).Для реалізації приймається той варіант системи розподілу, який забезпечує мінімальне значення приведених ( річних ) витрат.
Наприкінці 1980-х років у США та Західній Європі з'явилася розширена версія системи «планування розподілу продукції/ресурсів» — система DRP II, яку називають другим поколінням систем керування розподілом продукції в логістичних системах. У системах DRP II використовуються більш сучасні методи й алгоритми програмування, розраховані на локальні мережі персональних комп'ютерів і телекомунікаційні електронні канали, що працюють у режимі «on line». У системах DRP II застосовуються ефективніші моделі прогнозування попиту, потреби в готовій продукції, забезпечується керування запасами при середньострокових і довгострокових прогнозах попиту на готову продукцію. У таких системах комплексно вирішуються питання керування виробничою програмою, виробничими потужностями, персоналом, якістю процесів перевезень і логістичного сервісу.
У зарубіжній практиці серед інших мікрологістичних концепцій за останнє десятиріччя великого поширення набули різні варіанти концепції «реагування на попит» (demand-driven techniques, DDT). Дана концепція в основному розроблялася як модифікація концепції «планування потреб/ресурсів» з метою поліпшення реакції на зміну споживчого попиту. Найвідомішими є чотири варіанти концепції: «точки замовлення (перезамовлення)», «швидкого реагування», «неперервного поповнення запасів» і «автоматичного поповнення запасів».
Мікрологістичні концепції «швидкого реагування», «неперервного поповнення запасів» і «автоматичного поповнення запасів» ґрунтуються на методології «реактивного відгуку» на попит, який передбачається, шляхом концентрації або швидкого поповнення запасів у точках ринку, близьких до прогнозованого розширення попиту. Такі концепції мають певну схожість, бо в основному націлені на максимальне скорочення часу реакції логістичної системи на зміну попиту і навіть на превентивні рішення щодо керування запасами готової продукції, котрі заздалегідь враховують динаміку попиту.
Концепція «швидкого реагування» (quick response, QR) є логістичною координацією дій роздрібних торгівців і гуртовиків з метою поліпшення просування готової продукції в їх розподільних мережах у відповідь на зміни попиту, що передбачаються. Реалізація даних концепцій здійснюється шляхом моніторингу продаж у роздрібній торгівлі та передачі гуртовикам інформації щодо обсягів продаж за специфікованою номенклатурою та асортиментом і від гуртовиків — виробникам готової продукції. Інформаційна підтримка забезпечує розділення процесу «швидкого реагування» між роздрібними торгівцями, гуртовиками і виробниками. Наприклад, роздрібні торгівці можуть зажадати від фірми-виробника скоротити тривалість виробничого періоду від 15 до 13 днів, а цикл поповнення запасів від постачальників — від 6 до 3 днів. Удосконалення інформаційних технологій сприяє зменшенню невизначеності у термінах доставки готової продукції, виробництві й поповненні запасів, відкриває можливості максимально гнучкої взаємодії партнерів у інтегрованих логістичних ланцюгах. Застосування концепції «швидкого реагування» дозволяє зменшити запаси готової продукції до потрібного рівня, але не нижче величини, здатної швидко задовольнити споживацький попит, і в той же час значно підвищити оборотність запасів.
Подальшим розвитком стратегій «швидкого реагування» і «неперервного поповнення запасів» стала логістична концепція «автоматичного поповнення запасів» (automatic replenishment, AR). Дана концепція забезпечує постачальників (виробників готової продукції) необхідним набором правил для прийняття рішень щодо товарних характеристик і категорій. Товарна категорія — це комбінація розмірів, кольору і супутніх товарів, які звичайно подаються разом у певній торговельній точці роздрібної мережі. За допомогою застосування стратегії «автоматичного поповнення запасів» постачальник може задовольнити потреби роздрібних торговців у товарній категорії за рахунок усунення необхідності відстежувати одиничні продажі та рівень запасів для товарів швидкої реалізації. Реакція на товарну категорію дозволяє постачальникам збільшувати гнучкість та ефективність поповнення запасів. Керування запасами у роздрібних торговців підвищує їх відповідальність за надійність поставок і підтримання рівня запасів відповідно до попиту. З позицій роздрібних торговців результатом впровадження логістичної стратегії «автоматичного поповнення запасів» є файл поповнення страхових запасів, сконструйований таким чином, щоб максимізувати обсяг продаж для товарної категорії. Така стратегія дає змогу також зменшити витрати роздрібних торговців, пов'язані із розподілом запасів і забезпеченням надійності їх поповнення.
Хоча логістичні стратегії «швидкого реагування», «неперервного поповнення запасів» і «автоматичного поповнення запасів» спрямовані передусім на задоволення запитів роздрібних торговців, вони забезпечують також певну вигоду від інтегрованих взаємовідносин для виробників і гуртовиків. Існують дві основні причини такого альянсу. Перша пов'язана із тим, що інформаційні потоки, котрі відбивають вимоги покупців, процедури замовлень і графіка доставки готової продукції, забезпечують постачальникам (виробникам і гуртовим торговельним посередникам) краще бачення проблеми керування запасами у дистрибуції. Виробники й гуртовики можуть краще планувати поставки, коли вони знають обсяг продаж і рівень запасів готової продукції у роздрібних торговців, у розподільчих центрах й у виробництві. Це краще бачення допомагає постачальникам швидше реагувати на зміну попиту, розв'язувати питання щодо організації збирання замовлень, розміщення складів і виробничих підрозділів. Інформованість у інтегрованих розподільних каналах допомагає постачальникам установлювати пріоритети на виробництві та розподілі між окремими товарами і групами споживачів. Друга причина розвитку інтегрованих логістичних систем пов'язана із тим, що врахування чинників часу та інформації сприяє кращій координації діяльності партнерів (ланок логістичної системи) у розподільчій мережі. Альянс між ланками логіс-тичної системи, заснований на обміні інформацією і зменшенні ризиків, сприяє поліпшенню їх операційної ефективності, встановленню тривалих партнерських взаємовідносин.