1) Фахівці Світового банку виокремлюють три хвилі глобалізації:

1. перша хвиля (1870-1914 рр.) частка міжнародної торгівлі у валовому світовому доході за цей період зросла у 2 рази, обсяг інвестицій у країни, що розвиваються, досягнув 32 %, міграція охопила 10% населення;

2. друга хвиля (1950-1970 рр.) пов'язана з відновленням рівня міжнародних зв'язків до попереднього стану після руйнації у двох світових війнах. Частка обсягу світової торгівлі у світовому ВВП досягнула рівня 1913 р., обсяг інвестицій у країни, що розвиваються, становив 11%;

3. третя хвиля (починаючи з 1970 р.) започаткована потужним розвитком сучасних інформаційних і транспортних технологій.

2) На думку багатьох дослідників, довгостроковий процес розвитку глобалізації має циклічно-хвильову природу, пов'язану з періодичними піднесеннями та спадами інтеграційних процесів. При цьому глобалізаційні хвилі, які включають інтеграційні (зближення, взаємодії, взаємопереплетення і взаємопроникнення) та диференційні (примноження багатоманітності, урізноманітнення) процеси, уможливлюють оновлення форм, змісту та механізмів глобалізації, не впливаючи на її поступальний розвиток. Згідно із зазначеним підходом розрізняють такі цикли глобалізації:

1. Античний цикл (VIII ст. до н.е. - II ст. н.е.), який включає:

• хвилю диференціації (VШ-ІV ст. до н.е.);

• хвилю інтеграції (III ст. до н.е. - II ст. н.е.).

2. Середньовічний цикл (III - XIII ст. н.е.), який включає:

• хвилю диференціації (III-VІІ ст. н.е.);

• хвилю інтеграції (VIII - XIII ст. н.е.).

3. Цикл Нового часу (XIV - XXI ст.), який включає:

• хвилю диференціації (ХІV-ХVIIІ ст.);

• хвилю інтеграції (XIX - XXI ст.). 3). Деякі дослідники виокремлюють:

1. колоніальну глобалізацію як наслідок великих географічних відкриттів (XV - XVI ст.);

2. повільну еволюційну глобалізацію (тривала до кінця XIX ст.);

3. прискорену глобалізацію (XX ст.)

4) Є також підхід, згідно з яким процес глобалізації поділяють на такі етапи:

1. повільну глобалізацію (до початку епохи великих географічних відкриттів);

2. структурну глобалізацію, пов'язану з переділом світу й утворенням протилежно спрямованих економічних систем (середина XIX - 80-ті роки XX ст.);

3. послідовну глобалізацію (сучасний етап).

II. Представники другого (вужчого) підходу розглядають глобалізацію як новітній процес, який бере початок у XX ст. (останній чверті XX ст.).

Аргументую чи свою думку, прихильники зазначеного підходу звертають увагу на такі риси:

• до XX ст. міжнародна економіка ґрунтувалася на відносинах між країнами, водночас світова економіка XX ст. спирається на мережу зв'язків, які пронизують господарства окремих країн;

• якою б не була частка зовнішньої торгівлі у ВВП світу до XX ст., загальний обсяг торгівлі та її інтенсифікації за сучасних умов є незіставними;

• новітні переливання фінансових ресурсів не вкладаються у звичайне розуміння експорту капіталу;

• транснаціоналізація економіки, транскордонне виробництво та феномен глобалізації комунікацій були започатковані лише у XX ст.

Таким чином, глобалізація є багаторівневим, багатовимірним, нерівномірним, складним і суперечливим процесом, який відіграє системоутворювальну роль у формуванні спільного загально планетарного господарства.

2. Сутність, ознаки та рівні глобалізації економіки Глобалізація економіки - головна складова глобалізації, закономірна тенденція інтеграції світового господарства в єдиний економічний простір.

Якщо світова економіка - закономірний результат, інтернаціоналізації економіки та формування сукупності взаємопов'язаних і взаємозалежних національних економік, то глобальна економіка - це закономірний результат глобалізації економіки та формування єдиного планетарного господарського організму.

Глобалізація економіки - це новітній, складний, багатогранний та багаторівневий процес закономірних якісних перетворень світової економіки, що відбуваються на основі усуспільнення виробництва та поглиблення інтеграційних процесів у результаті зростання і прискорення міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталів, широкого розвитку новітніх інформаційних технологій, глобальних телекомунікаційних мереж тощо.

В умовах глобалізації інтернаціоналізація економіки набуває нових

рис:

- формується глобальне світове виробництво;

- кардинально змінюється зміст світових господарських зв'язків (темпи зростання міжнародної торгівлі випереджають темпи збільшення виробництва);

- змінюється спрямованість і структура міжнародної торгівлі (зростає товарообмін наукомісткою, високотехнічною продукцією між розвиненими країнами);

якісно перетворюється фінансова сфера ( змінюється її роль у світовій економіці на основі прогресуючого зростання валютних, фондових, кредитних ринків тощо); - посилюється орієнтація розвинутих економік на розширення всіх сфер людської активності (здатність генерувати нові знання, швидко їх застосовувати, використовувати сучасні методи обробки інформації); - пошук інструментів регулювання глобальних світогосподарських процесів. Глобальна економіка - якісно новий етап розвитку світової економіки, яка поступово перетворюється на цілісний глобальний організм, утворений гігантською виробничо-збутовою, глобальною, фінансовою та планетарною інформаційною мережею.

Глобалізація розгортається на різних рівнях:

1. світовий - посилення економічної взаємозалежності країн і регіонів, переплетіння їхніх господарських комплексів та економічних систем;

2. окремої країни - зростання відкритості економки, її інтегрованості у світову господарську систему;

3. галузевий - зростання взаємопов'язаності конкурентоспроможності компаній всередині галузі в певній країні з її конкурентоспроможністю в інших країнах;

4. окремих компаній - розвиток і поширення глобальних корпорацій і стратегічних альянсів як головних суб'єктів багатонаціонального виробництва, зорієнтованого на всесвітні джерела постачання та ринки збуту.

Сучасні дослідники широко використовують так званий індекс глобалізації. Цей показник характеризує рівень глобалізації окремої країни на основі врахування таких показників:

1. рівень економічної інтеграції країни, що визначається на основі даних щодо руху товарів, послуг, капіталів, частки країни в міжнародній торгівлі, відкритості національної економіки, зіставлення внутрішніх і світових цін;

2. рівень інтенсифікації грошових потоків, що визначається на основі аналізу обсягів і спрямованості прямих іноземних інвестицій, портфельного капіталу, надходжень від іноземних інвестицій тощо;

3. рівень політичної інтеграції, що визначається з урахуванням участі країн в міжнародній дипломатичній діяльності, системі міжнародної безпеки, членства в міжнародних організація, участі в міжнародних миротворчих місіях тощо;

4. рівень особистих контактів за межами країни, що визначається на основі аналізу обсягів міжнародного туризму, міжнародних телефонних зв'язків, грошових переказів та ін;

5. рівень поширення Інтернету, що визначається на основі врахування кількості користувачів, провайдерів.