2.3. Делегування повноважень

Повноваження — це обмежене право використовувати ресурси організації і спрямовувати зусилля деяких її співробітників на виконання певних завдань.

Масштаби повноважень, які сконцентровані у того чи іншого співробітника, визначаються низкою факторів. Насамперед, це складність, важливість і різноманітність вирішуваних проблем. Так, чим вони складніші, тим значніше повинні бути повноваження.

У кількісному відношенні масштаби повноважень характеризуються двома моментами: величиною ресурсів, якими даний рівень управління може розпоряджатися самостійно, без узгодження з вищестоящим, і чисельністю осіб, які юридично чи фактично повинні виконувати прийняті рішення.

Межі повноважень визначаються політикою, правилами, процедурами, посадовими інструкніями, положеннями та іншими нормативами. Особи, які виходять за ці межі - перевищують свої повноваження. Наприклад: перевищенням службових повноважень є витрата службових грошей на особисті потреби, підкуп посадових осіб, тиск на виборців та інші негативні моменти.

Розподіл та кооперація управлінської праці послужила основою делегування повноважень.

Делегування повноважень – процес передачі керівником частини своєї роботи та повноважень підлеглому, який приймає на себе відповідальність за її виконання.

Необхідність делегування повноважень є наслідком обмеженості можливостей та здібностей керівника та необхідності спеціалізації в управлінні

Відповідальність – це обов'язок виконувати поставлені завдання і відповідати за їх задовільне виконання. Тобто спочатку необхідно визначити відповідальних осіб, а потім делегувати їм свої повноваження.

Кожний з пранівників, укладаючи контракт з організацією, бере на себе визначені обов 'язки. Наприклад, при складанні печатних плат на радіозаводі робітнику ставляться завдання – монтувати печатні плати в телевізори. Робітник таким чином бере на себе зобов'язання - монтувати плати і зобов'язується робити не добре. У цьому випадку майстер має право вимагати від робітинка якісного виконання завдань.

Однак відповідальність не може бути делегована разом з повноваженнями. Якщо, наприклад, інженер комnанії «Форд Моторс» зробить помилку в проекті, що приведе до повернення 100000 автомобілів і зниження доходів фірми та акціонерів, то відповідатиме за цей крок віце-президент проектного відділу перед президентом фірми, а той, у свою чергу, перед акціонерами. Тобто акціонери вважатимуrь керівництво відповідальним за всі дії компанії, незалежно від того, якими особами вони були виконані.

Але це зовсім не значить, що підлеглий, отримавши завдання від свого керівника, не несе за нього ніякої відповідальності. У зв`язку із цим потрібно розділяти три ступені відповідальності.

Низький ступінь відповідальності – це відповідальність тільки за доручену справу за умови, що робота не пов’язана з можливістю аварій, простоїв, поломок, браку, що порушує хід подальших процесів; з прийомом і видачею матеріальних цінностей, їх витратою. Таку відповідальність несе підлеглий.

Середній ступінь відповідальності передбачає відповідальність керівників за кошти, безпеку підлеглих, матеріальні цінності, з якими вони працюють; відповідальність виконавців за роботу в небезпечних умовах, за матеріальні цінності і важливі документи.

Вищий ступінь відповідальності – це відповідальність керівника організації (підрозділу) за всі аспекти діяльності і за підлеглих.

Елементи делегування повноважень:

• передача повноважень (надання підлеглому права приймати рішення);

• прийняття відповідальності (прийняття підлеглим зобов’язань виконувати певну роботу);

• підзвітність (вимога до підлеглого повідомляти про наслідки своїх дій безпосередньому начальнику).

Поняття «повноваження» часто плутають з поняттям «влада». На перший погляд здається, що це два ідентичних поняття. Однак між ними існує істотна різниця.

Повноваження- це делеговане право, властиве даній посаді використовувати ресурси організації.

Влада- це реальна здатність діяти або впливати на ситуацію.

Можна мати владу, але при цьому не мати повноважень, і навпаки. Наприклад, управляючий фінансами корпорації має право або повноваження підписувати чеки і наділений владою (реальною здатністю), що дозволяє йому передавати кошти фірми на свій особистий банківський рахунок. Однак його повноваження обмежені законними операціями. Якщо він зробить крадіжку, президент компанії має повноваження звільнити його. Ще один приклад. Досвідчений торговий агент не має повноважень формувапІ нову стратегію збуту. Однак в силу своєї компетентності він може мати такий вплив, що здатний схилити альтернативу на свою користь.