2.3 Ефективність засобів навчання у розвитку здібностей молодших школярів.

Послідовне здійснення понятійної основи навчання математики в початковій школі, ні в якій мірі немає ролі уявлень, заснованих на образному сприйнятті дійсності. Система уявлень про природні явища, історичні події і події сучасного суспільного життя, про сучасну техніку, про творах мистецтва становить істотну частину програмного матеріалу в початкових класах.

Нічим невиправдано і приниження ролі предметно-образного навчання математики в навчанні, яка мала місце в деяких методичних джерелах і практиці ряду шкіл. Рівень засвоєння програмного матеріалу, а, отже, і ефективність навчання істотно залежать від використання на уроках різних засобів навчання математики. За певних умов використання наочних посібників не тільки не заважає розвитку абстрактного мислення учнів, а й сприяє розвитку в учнів найважливіших розумових операцій. Як показує практика, ефективність використання засобів навчання математики у навчальному процесі досягається за певних умов і залежить від характеру самих наочних посібників, від правильного поєднання в навчальному процесі різних джерел інформації.

Аналіз педагогічної та методичної літератури дозволяє стверджувати, що успіх навчання багато в чому залежить від методів навчання з використанням наочних посібників, що характер наочних посібників істотно впливає на розуміння навчального матеріалу, визначає зміст і структуру уроку. Наочні методи не можуть бути ізольовані від словесних методів навчання, бо всяке наочний посібник пояснюється, що аналізується, є джерелом додаткової або основної інформації по досліджуваному питанню. Наочні методи - це і бесіди, і опису, і розповідь, і пояснення, і самостійне вивчення, але за допомогою наочних засобів.

Опора на чуттєві образи, відчуття і сприйняття дитини при використанні наочних посібників створює своєрідну структуру пізнавальної діяльності учня. Дитина мислить образно, конкретно, і це створює добру основу для формування абстракції і розуміння досліджуваних теоретичних положень за допомогою наочних посібників.

Наочні методи навчання умовно можна підрозділити на дві великі групи:

· Метод ілюстрацій

· Метод демонстрацій

Метод ілюстрацій передбачає показ учням ілюстративних посібників: плакатів, картин, замальовок на дошці, карт, портретів тощо. Метод демонстрацій зазвичай пов'язаний з демонстрацією приладів, дослідів, технічних установок і так далі. До демонстраційним методам також відносяться показ діафільмів, кінофільмів, комп'ютерних презентацій.

Є кілька методичних умов, виконання яких забезпечує успішне використання наочних засобів:

1. Гарне огляд, яке досягається шляхом застосування відповідних фарб при виготовленні підйомних столиків, екранів підсвічування, покажчиків тощо.

2. Чітке виділення головного, основного при показі ілюстрацій, так як вони можуть містити й відволікаючі моменти.

3. Детальне продумування пояснень, необхідних для з'ясування сутності демонстрованих явищ, а так само для узагальнення засвоєної навчальної інформації.

4. Залучення самих учнів до знаходження бажаної інформації в наочному посібнику або демонстраційному пристрої, постановка перед ними проблемних завдань наочного характеру.

З різних видів навчання математики - натуральної, образотворчої, символічною - широке застосування в навчанні математики знаходить символічна наочність (креслення, графіки, схеми, таблиці). [28, с. 70] Роль символічної навчання математики зростає з накопиченням у дітей математичних знань і розвитком мислення учнів, символічна наочність стає основним засобом наочного навчання математики. [3, с.31] Використання навчання математики в процесі формування понять буде ефективним, якщо воно орієнтує учнів на узагальнення і абстрагування суттєвих ознак формується поняття. Для формування поняття куба треба показати учням безліч предметів, що відрізняються один від одного формою, розмірами, забарвленням, .. Учні вже в першому класі, після того як їм показують на одне з цих тіл і кажуть, що це куб, безпомилково відбирають з безлічі тіл всі ті, які мають таку ж форму, нехтуючи відмінностями, що стосуються розміру, забарвлення, матеріалу. [28, с.72]

У будь-якому вигляді навчання математики повинні поєднуватися ізоморфізм і простота. Говорячи про ізоморфізмі засобів навчання математики, слід мати на увазі тотожність відображення ними структур і відносин досліджуваних об'єктів, в якій би формі це відображення не було відображено. Простота сприйняття досягається тим, що в створюваних засобах навчання математики виключаються всі несуттєві деталі і сторони досліджуваного об'єкта, а зберігаються лише найсуттєвіші, які і є основні ознаки понять або головні компоненти подання.

Шкільна практика підтверджує ефективність застосування таких наочних посібників, які чітко висловлювали б найбільш суттєві сторони досліджуваного на даному уроці явища, були вільні від зайвих деталей, що заважають учням спочатку виокремити, а потім згрупувати ті ж істотні ознаки, узагальнення яких лежить в основі даного подання або поняття . [3]

Кожен засіб навчання математики відрізняється і тієї специфічною функцією, яку воно може виконувати в навчальному процесі, який забезпечує її високу ефективність. Важливим елементом навчального обладнання повинні стати комплекти засобів варіативної навчання математики. Вони дозволяють під час уроку швидко створювати, змінювати, різні ситуації з використанням наочних посібників. Для цього використовуються набори ілюстративних матеріалів або крейдяних малюнків, креслень і записів. До числа таких засобів належать магнітна дошка і фланелеграф, дидактичні можливості яких багато в чому однакові.

У зв'язку з різними дидактичними функціями і можливостями засобів навчання математики потрібно їх комплексне застосування на уроці. Тільки в цьому випадку буде досягнута максимальна ефективність у вирішенні кожної пізнавальної задачі уроку. Комплексне застосування різних засобів навчання математики пояснюється тим, що воно забезпечує спільну роботу на уроках різних аналізаторів.

Разом з тим різноманіття засобів навчання математики виправдане лише в тих випадках, коли потрібно розкрити різні сторони досліджуваного явища чи предмета, а кожне з цих сторін більш переконливо і повно може бути відображена лише за допомогою певного виду навчання математики. Не можна не погодитися з Ю.К. Бабанским в тому, що "надмірне захоплення наочністю веде до загальмування розвитку абстрактного мислення, без якого неможливе ефективне пізнання навколишньої дійсності. Рясне застосування навчання математики часто розсіює увагу учнів, відволікає від пізнання головних ідей теми, особливо коли мова йде про учнів не з наочно-образної, а зі словесно-логічною пам'яттю ".

Ефективність застосування засобів навчання математики у навчальному процесі залежить не тільки від педагогічно виправданого поєднання на уроці різних його видів, але і від правильного співвідношення навчання математики та інших джерел знання, зокрема слова вчителя. Таким чином, найменш ефективним виявляється таке застосування засобів навчання математики, коли воно не використовується в якості одного з джерел нових знань, а служить лише ілюстрацією до слова вчителя. Одне із завдань вдосконалення навчального процесу полягає в широкому використанні на уроках наочних посібників як самостійних джерел інформації. Це передбачає самостійну роботу учнів з різними видами індивідуальних посібників, дидактичного матеріалу, проведення предметних уроків, виконання завдань, заснованих на вивченні демонстраційних наочних посібників.

Пізнавальна ефективність засобів навчання математики, на думку Л.В. Занкова, визначається ступенем самостійності учнів, в переробці міститься в ній.

Розвитку теоретичного мислення школярів допомагає застосування таких видів навчання математики, які, з одного боку, дозволяють виокремлювати найбільш загальні ознаки великого числа предметів і явищ і абстрагуватися від їх несуттєвих ознак, а з іншого боку сприяють матеріалізації понять. Ці можливості засобів навчання математики добре були показані в одній зі статей А.М. Пишкало. Він писав наступне: "Спілкуючись з різноманітними предметами і моделями геометричних фігур, виконуючи велике число дослідів, учні виявляють їх найбільш загальні ознаки, що не залежать від матеріалу, кольору, положення, ваги і тому подібного. [16]

Це досягається систематичним застосуванням прийому матеріалізації геометричних образів. Наприклад, пряма лінія виходить не тільки за допомогою лінійки, але це і слід просувалася точки (кінця олівця), і край - ребро кришки столу, натягнута нитка, лінія згину аркуша паперу, лінія перетину двох площин, (наприклад, площини стіни і площини стелі ). Відволікаючись від конкретних властивостей матеріальних речей, учні опановують геометричними уявленнями.

Для сучасного етапу розвитку шкільної математичної освіти характерний перехід від екстенсивного до інтенсивного навчання. Знову актуальними стають проблеми розвитку інтуїції, образного мислення, а також здатності мислити творчо, не стандартно. В даний час педагогів-дослідників і вчених-методистів привернув величезний розвиваючий та освітній потенціал геометрії. Однією з вузлових проблем методики викладання математики в початковій школі є зміст і методи вивчення початкового курсу геометрії. Молодший шкільний вік є одним з сенсетівних періодів у розвитку мислення дитини. Геометрії важливо відводити більшу роль у формуванні високої мотивації навчального процесу, а також у розвитку всіх форм мислення молодшого школяра.

Це дозволяє зробити висновок про необхідність посилення ролі геометричного матеріалу і геометричних методів в курсі математики початкової школи, тобто надання початкового курсу геометрії більшої самостійності як за змістом та обсягом, так і за методами вивчення, посилення уваги до вивчення стереометричного матеріалу, формування елементарних просторових представлених уявлень в учнів. Геометричний матеріал дається в додатку до арифметичного. [9, с.4]

Цілком очевидно, що раціональне педагогічно обгрунтоване застосування наочних посібників сприяє органічному поєднанню чуттєвого і раціонального в процесі навчання, що створює сприятливі умови для підвищення його теоретичного рівня.

Підвищення теоретичного рівня викладання основ наук припускає також суттєві зміни в характері та структурі багатьох засобів навчання математики, і разом з тим вдосконалення прийомів їх використання на уроках. Зміна наочних посібників повинно здійснюватися в напрямку звільнення їх від образотворчих надмірностей і великої кількості деталей, що заважають виділенню і сприйняття найбільш істотних ознак явищ предметів, відносин між ними і між їх елементами. Застосування таких наочних посібників дозволить учням абстрагуватися від не суттєвих ознак досліджуваних об'єктів, що створює сприятливі умови для формування понять і уявлень. Відмова від невиправданого різноманіття засобів навчання математики, що застосовуються на одному уроці, також полегшить учням виділення в процесі навчального пізнання найбільш істотних сторін досліджуваних об'єктів і абстрагування їх від несуттєвих ознак.

Висновки до розділу 2

Результати експерименту показали, що практична реалізація запропонованої системи дозволяє:

• підвищити загальний рівень з математики;

• розвивати інтерес учнів до математики;

• активізувати самостійну пізнавальну діяльність молодших школярів;

• формувати вміння доказово міркувати у процесі навчання;

• розвивати такі якості мислення учнів, як глибина, гнучкість, стійкість, економність, усвідомленість.

Проведення годин цікавої математики дозволяє значно підвищити рівень научуваності не лише сильних учнів, а й середніх і навіть слабких. Підсумовуючи загалом, відзначимо: поставленні завдання вирішені, мета дослідження досягнута. В сучасній школі є всі можливості для створення нових ефективних засобів математичного розвитку молодших школярів, для вивчення закономірностей і тенденцій, що допомагають спрямувати їхню навчальну діяльність.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ:

При розгляді даної теми, ми визначили, що:

1. Здібності − властивості душі людини, що розуміються як сукупність усіляких психічних процесів і станів. При чому Математичні здібності — це здатність утворювати на математичному матеріалі узагальнені, згорнуті, гнучкі й обернені асоціації та їх системи.

2. Ми вже знаємо, що з готовими здібностями діти не народжуються. Вони народжуються лише з внутрішніми передумовами до розвитку здібностей — з задатками. Здібності завжди є продуктом розвитку дитини, продуктом її навчання і виховання. Будучи складними психічними властивостями, здібності починають розвиватись не зразу. Щоб у дитини в тій чи іншій галузі діяльності виявились здібності, для цього потрібні певний рівень фізичного та психічного розвитку, певні знання і життєвий досвід. В окремих випадках здібності виявляються досить рано.

3. Математичні здібності також проявляються дуже рано, та нажаль не у кожної людини вони є. Їх також потрібно постійно розвивати. Щоб розвинути творчі здібності учнів, поступово та систематично залучати до самостійної пізнавальної діяльності, щоб забезпечити співпрацю між учнями та учителем, традиційного уроку недостатньо.

4. Здібності дітей виявляються в допитливості, в їх інтересах і нахилах до тих чи інших форм діяльності. Перехід дітей від початкового виявлення здібностей до вищих ступенів їх розвитку має своєю передумовою загальний розвиток дітей, дальше зміцнення їх фізичних та розумових сил і засвоєння ними. Засвоєння дітьми знань з математики, є необхідною основою для вдосконалення та розвитку їх початкових математичних здібностей. Розвиток здібностей дітей вимагає від них також спеціальних знань, умінь та навичок, які набуваються тривалими вправами в тих чи інших спеціальних галузях діяльності.

5. Критерії розвитку та сформованості математичних здібностей молодших школярів полягають у наступному:

1) Формалізоване сприйняття математичного матеріалу.

2) узагальнення математичного матеріалу.

3) стисненість математичного мислення – тенденція мислити в процесі математичної діяльності скороченими структурами.

4) гнучкість мислення.

5) математична пам'ять.

6) Прагнення і економії розумових зусиль, раціональності

6. Результати експерименту, оцінки вчителів свідчать про те, що запропонована нами система годин цікавої математики є достатньо вагомим засобом підвищення загального інтересу до предмету зокрема та рівня вивчення математики в початкових класах загалом.

7. Класна робота з математики має наступне значення значення: 

• Різні види цієї роботи в їх сукупності сприяють розвитку пізнавальної діяльності учнів: сприйняття, уявлень, уваги, пам'яті, мислення, мовлення, уяви. 

• Вона допомагає формуванню творчих здібностей учнів, елементи яких проявляються в процесі вибору найбільш раціональних способів вирішення завдань, в математичній або логічній кмітливості, при проведенні на позакласних заняттях групових ігор. 

• Деякі види класної роботи дозволяють дітям глибше зрозуміти роль математики в житті. 

• Класна робота сприяє вихованню товариства і взаємодопомоги. 

• У результаті такої роботи відбувається виховання культури почуттів, а так само розвиток і таких інтелектуальних почуттів, як справедливості, честі, обов'язку, відповідальності. 

Головне ж значення класної роботи з математики в тому, що вона сприяє розвитку математичних здібностей школярів. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Божик Л.М. Як розвивати розумові здібності. Година темат. спілкування.// Позакласний час – 2000 - №25 (додаток) – с 11 – 14.

2. Вовченко О.І. Про здібності людини. Талант. Урок №1 з питань психології // Позакласний час – 2003 – березень №6 (додаток №1) – с 45 – 47.

3. Губенко О.В. Розвиваємо математичні здібності дитини готуючи її до школи (Поради психолога).//Обдарована дитина – 1999 - №4 с 42 – 47.

4. Завуч – 2001 –лютий (додаток) - №6 с 2 – 16.

5. Ігри, ребуси, тести / Упоряд. О.В. Лєбора. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2007. – с.209 – 210. – (сучасна школа).

6. Крутецький В.А. Психология математических способностей школьников. М., «Просвещение», 1968г

7. М’ясоїд П.А. Здібності // М’ясоїд П.А. Загальна психологія: навч.посібник. – К. – 1998. – с 416 – 436.

8. Обдарована дитина-2007-№7 с 46 – 49, с 20 – 29.

9. Обдарована дитина-2005-№1 с 27 – 31.

10. Обдарована дитина-2003-№3 с 2 – 9.

11. Олексієнко Л. Як розвивати розумові здібності. Бесіда психолога з дітьми.//Шкільний світ. – 2001 – червень (№23) с 6 – 7.

12. Психологічний журнал.-1996-№2 с 80 – 88.

13. Терлецька Л.Г. Загальна характеристика здібностей людини//Психологічна газета – 2004 – листопад №22 с 3 – 4.

14. Федик О. Здібності як об'єкт психологічного аналізу// Психологія і суспільство. – 2002 – №1 – с 28 – 34.