Контрольні запитання:

1. Як відрізняється показник ЧСС у тренованих і нетренованих людей? Чому?

2. Які чинники впливають на величину ЧСС?

3. Як змінюється значення ЧСС при збільшенні фізичного навантаження?

4. Яка різниця між індексом Руф’є та індексом Руф’є-Діксона?

5. Що таке ЖЄЛ і з яких показників вона складається?

6. Яке значення має тренування дихальних м’язів?

Література:

1. Кучеров І. С. та ін. Фізіологія людини: Навч. посібник для студентів фак-ту фізичного виховання. – К.: Вища школа, 1981.

2. Маліков М. В., Богдановська Н. В., Сватьєв А. В. Функціональна діагностика у фізичному вихованні і спорті: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Запоріжжя: ЗДУ, 2006.

3. Уилмор Дж. Х., Костилл Д. Л. Физиология спорта. Перев. с англ. – К.: Олимпийская Олимп. лит-ра, 2001. – 503 с.

4. Чайченко Г. М., Цибенко В. О., Сокур В. Д. Фізіологія людини і тварин. – К.: Вища шк., 2003.

Лабораторна робота №3 Частина 2.

Тема: Оптимізація спортивної діяльності.

Мета: З`ясувати шляхи, засоби оптимізації спортивної діяльності.

Професійна спрямованість: Вивчений матеріал застосовується вчителем на уроках фізичної культури при визначенні об’єму тренувальних навантажень і інтенсивності вправ.

Теоретичні питання:

1. Тренування:

А) об’єм тренувальних навантажень;

Б) інтенсивність тренування;

В) перетренування.

2. Детренованість:

А) м’язова сила та потужність;

Б) зміни м’язової витривалості;

В) зниження швидкості, рухливості та гнучкості;

Г) зміни кардіореспіраторної системи;

Д) відновлення після періоду бездіяльності.

Питання для самопідготовки:

1. Засоби, які сприяють підвищенню м’язової діяльності:

А) фармакологічні засоби;

Б) гормональні засоби;

В) фізіологічні засоби.

Основні терміни і поняття: тренування, детренованість, м’язова сила, м’язова витривалість, швидкість, гнучкість, рухливість, витривалість, гіпертрофія, тривала гіпертрофія, ергогенний засіб.

Хід роботи:

1. Заповнити таблицю «Засоби, які сприяють підвищенню м’язової діяльності»:

Назва засобів	Позитивний вплив на спортивні результати	Негативний вплив на організм
Фармакологічні засоби
Алкоголь
Амфетаміни
Бета-блокатори
Кофеїн
Кокаїн
Діуретичні засоби
Маріхуана
Нікотин
Гормональні засоби
Анаболічні стероїди
Гормон росту
Пероральні протизачаткові засоби
Фізіологічні засоби
Реінфузія крові
Еритропоетин
Додаткове споживання кисню
Аспарагінова кислота
Фосфатне навантаження

2. Дати визначення поняттям:

Тренування –

Гіпертрофія –

Тривала гіпертрофія –

М’язова сила –

М’язова витривалість –

Швидкість –

Гнучкість –

Рухливість –

Витривалість –

Детренованість –

Ергогенний засіб –

3. Розв’язати ситуаційні задачі:

• Під час фізичного навантаження на велоергометрі виявили в крові збільшення молочної кислоти порівняно з піровиноградною. Про що це свідчить?

• Чому у фізично тренованих людей не виникає болю в м’язах після тривалого фізичного навантаження?

4. Виконати лабораторне завдання:

Тема: Вплив різних фаз дихання на результативність власне силових і швидкісно-силових рухів.

Мета: Виявити значення правильної постановки дихання для показників власне силових і швидкісно-силових рухів.

Обладнання: місце для стрибків у довжину, рулетка.

Хід роботи:

Значення дихальних рухів для швидкісно-силового акту вивчається на прикладі стрибків у довжину з місця. Дослід можуть проводити двоє студентів на всіх інших. Один заміряє стрибок, другий записує результати. Студенти стрибають у довжину з місця, намагаючись добитися кожного разу максимального результату, спочатку на фазі вдиху, потім замірюють стрибок на фазі видиху і третій раз – при натужуванні. Інтервали часу між двома підходами одного студента мають бути не менше 10 хв, щоб наступний стрибок не збігався з фазою підвищеної працездатності від попереднього.

Напруження мускулатури, яка бере участь у видиху, підвищення внутрішньогрудного тиску рефлекторно збільшують силу скелетних м’язів. Правильній постановці дихання під час розучування рухів треба приділяти особливу увагу. Під час виконання вільних рухів піднімання рук угору або розведення в сторони з випрямленням грудей та розгинання тулуба і ніг сприяє актові вдиху. Опускання рук, згинання тулуба, присідання, згинання ніг створюють анатомічні передумови для видиху, зменшуючи об’єм грудної клітки. Але, якщо в русі є моменти великих силових чи швидкісно-силових зусиль, то вони повинні поєднуватись з видихом незалежно від того, чи відповідає при цьому поза зменшенню об’єму грудної клітки чи ні.

Результати:

Висновок: