2.3 Аналіз впливу бюджетного дефіциту на фінансову безпеку держави

Фінансування бюджету так чи інакше пов’язано зі збільшенням боргового навантаження на економіку країни. Традиційно перед урядом держави постає дилема: збільшення податкового чи боргового навантаження на економіку. Практика останніх двадцяти років свідчить на користь останнього. Підвищення боргового навантаження обумовлюється не тільки економічними, але й інституціональними чинниками. Як було зазначено вище, борг збільшує один уряд, а погашає інший, тому тягар непопулярних заходів з підвищення податкового навантаження задля погашення боргів лягає не на уряд, який брав у борг, а на той, який борг віддає. У такому випадку, якщо покритий за рахунок запозичень дефіцит бюджету є пасивним, він буде трансформуватися в інституціональну деформацію. У протилежному випадку – якщо дефіцит бюджету активний – його можна вважати інструментом фіскального регулювання.

Питома вага дефіциту державного бюджету у ВВП в 2014 році складає 5,94%, в 2015 році 1,94 % та в 2016 році 3,6%. Отже як видно даний показнику має нестабільний характер.

Питома вага державного боргу у ВВП в 2014 році склала 11,48%, в 2015 році 6,19 %,а в 2016 році 7,79 %. Питома вага зовнішнього державного боргу у ВВП в 2014 році склала 5,01 %, в 2015 році 2,09 % та в 2016 році 3,05%. Питома вага у доходах бюджету витрат на погашення й обслуговування державного боргу в 2014 році складає 24,5 %, в 2015 році7,86 % та в 2016 році9,42 %.

Отже, як видно номінальний ВВП кожного року є набагато меншим ніж борг так в 2014 році він склав 34,7% від загального боргу, в 2015 році 39,9% і в 2016 році 35,9 відповідно.

За прогнозними даними Державного бюджету України на 2016 та 2017 роки планується утримання обсягу державного боргу на рівні, що не перевищує 28 % ВВП, що повинно сприяти покращенню іміджу України як інвестиційної привабливої держави, зміцнити довіру іноземних інвесторів, зменшити уразливість фінансової системи країни в умовах несприятливої кон’юнктури зовнішніх фінансових ринків.

Боргове фінансування є відносно безпечним у тому випадку, коли держава має стабільні високі показники покриття імпорту експортом. В Україні такі показники не можна вважати безпечними.

Від’ємне значення чистого експорту, яке з’явилося у 2013 р., стрімко зростає. За період з 2013 по 2015 р. воно зросло більше як у 1,68 разів (з урахуванням того, що в 2014 р. аналізований показник знизився проти 2013 р. майже удвічі). Скоротити від’ємне сальдо навряд чи вдасться найближчим часом, оскільки найбільшу питому вагу у ньому мають обсяги імпорту енергоресурсів (13,2 млрд дол. США).

За розрахунками експертів МВФ максимально допустимим розміром зовнішнього боргу для країн з низьким і середнім рівнями доходів є 49,7 ВВП; при перевищенні цього показника імовірність розгортань фінансових криз зростає до 66,8%. Водночас ряд емпіричних досліджень свідчить, що при нагромадженні зовнішнього боргу понад 30-35% ВВП вплив зовнішньоборгових операцій на економічне зростання стає негативним.

Таким чином, можна зробити висновки, що дефіцит бюджету в Україні характеризується суттєвими інституціональними диспропорціями, які формуються переважно внаслідок недостатньо ефективних способів збалансування бюджету. Найбільшу загрозу щодо перетворення дефіциту бюджету на інституціональну деформацію становить не виважена боргова політика держави.

Розділ ІІІ. Проблеми бюджетного дефіцину україни та шляхи їх

подолання