Найяскравіше роль культури виявляється в її основних функціях
Функції культури |
|||
пізнавально- освітня |
творення і відтворення культури, передача соціальної спадковості |
регулятивно- аксеологічна |
об’єднувальна (соборна) |
|
|
|
|
Функції культури тісно пов’язані між собою, реалізація тієї або іншої функції можлива тільки у взаємодії з усіма функціями культури як єдиної системи. В реальному житті всі функції культури здійснюються водночас, більшою або меншою мірою доповнюючи змістовно одна одну.
Таким чином, соціологія культури своїм предметом і функціями відрізняється від інших галузей соціології, доповнюючи їх і спираючись на них.
3. Поведінкові підсистеми духовної культури суспільства.
Основним генератором прогресивного розвитку суспільства є творча діяльність людей, спрямована на збагачення запасу культурних цінностей (матеріальних і духовних). Суб’єкти соціокультурного процесу, засвоюючи і використовуючи культурні цінності, формують своє ставлення до них і зазвичай прагнуть до їх удосконалення, розвитку й поповнення, тобто виявляють свою творчість. Отже, механізм освоєння культурних цінностей і норм є водночас і механізмом відтворення і творення культури.
Цей механізм передбачає чітко визначене ставлення кожного суб’єкта соціокультурного процесу до культурних цінностей, правил і норм спілкування та взаємодії, тобто поведінку учасників соціокультурного процесу.
Поведінкові підсистеми духовної культури суспільства |
||
Соціальні цінності |
Соціальні норми |
|
Загальновизнані і найбільш значущі ідеали і цілі людей у даному суспільстві |
Регулятори поведінки та спільного життя людей у даному суспільстві |
|
Наприклад |
Неформальні |
Формальні |
Патріотизм, законослухняність, власність (приватна, державна, акціонерна, кооперативна…), працелюбство, добробут, дружба… |
Природно усталені зразки поведінки |
Соціально (законом) визначені правила поведінки |
Моральні норми |
Правові норми |
|
Соціальні цінності випливають із загальновизнаних уявлень про те, що є добром, а що — злом, що є добре, а що — погано, чого слід досягати, а чого запобігти. Вкорінившись у свідомості більшості людей, соціальні цінності немовби визначають їхнє ставлення до тих або тих явищ і слугують своєрідним орієнтиром їхньої поведінки.
Соціальні норми не лише виконують роль орієнтира. В одних випадках вони немовби рекомендують, а в інших — вимагають дотримання певних правил і норм поведінки, і саме цим регулюють поведінку людей, їхнє спільне життя у суспільстві.
Моральні норми поведінки людей — це ті норми, які природним чином традиційно сформувалися і сприймаються у суспільстві як зразки правильної (справедливої, толерантної, розумної) поведінки, що очікується або рекомендується, люди ж мусять без примусу дотримуватися цих норм. До моральних можуть бути віднесені такі норми, як етикет, звичаї, традиції, обряди (скажімо, хрещення, ритуали, посвячення в студенти тощо).
Формальні соціальні норми являють собою спеціально розроблені й затверджені законом (розпорядженням) правила поведінки (наприклад військові статути, правила поведінки пасажирів у метро тощо). Особливе місце серед формальних соціальних норм належить юридичним нормам, тобто Конституції, законам, указам, постановам уряду та іншим державним нормативним документам. Вони, як правило, захищають права і свободи людини, суспільний порядок, безпеку громадян. Формальні норми передбачають певні санкції: позитивні — за зразкове виконання, негативні — покарання за порушення або невиконання цих норм.
Таким чином, людина в суспільстві здійснює соціальну поведінку під безперервним впливом соціальних цінностей, у межах формальних і неформальних норм, що їх встановлює духовна культура суспільства.
