45. Проблеми державотворення України

Україні потрібні сучасні свідомі громадяни, залучені до розвитку та

відстоюванні інтересів своєї держави. Вони мають бути достатньо

компетентні, щоб бути повновартими носіями і суб’єктами державно-владних

відносин.

 

Україна найбільша за територією країна Європи. За чисельністю населення

вона наближається до Франції – однієї з найрозвиненіших країн світу.

Проте політичні права українців як нації мінімальні, і не лише на

європейській арені, але й у власній державі. Для порівняння - чимало

малорозвинених країн Африки користуються повним суверенітетом вже досить

давно – з середини XX ст., - Україна ж проголосила свою незалежність на

початку 1990-х років.

Вивчаючи історію України, можна побачити багато проблем розвитку

українського суспільства. Одна з них - це відсутність в українців на

протязі тривалого часу власної держави. Якщо заснування та зміцнення

власної держави є переважною рисою історії більшості народів, то цього

не можна сказати про українців. Їхні невдачі у спробах здобути

самостійність показують ті недоліки українців, які існували та існують

по теперішній час. Українське минуле – це, головним чином, історія

народу, змушеного боротися за виживання і розвиток поза впливом тієї чи

іншої цілком сформованої держави. Відслідковуючи процес державотворення

в Україні з давніх часів і до сьогодення, стає більш повною і зрозумілою

складна і суперечлива картина минулого, яку можна відтворювати

нескінченно

Як показує історія - український народ є автохтоном на своїй землі.

Предки українців оселились майже на тій самій території, на якій і

сьогодні живуть їх нащадки. Український народ живе на території, яку

здобув з початку свого розселення в східній Європі, дуже мало

поступившись територією чужим народам. А ті нові території, що він

здобував, були продуктом колонізації порожніх, незаселених просторів, з

яких не було потреби когось усувати чи проганяти. Отже, український

народ був не завойовник, а лише мирний колонізатор та освоювач нової

землі.

Територія України постійно

перебувала під впливом то однієї, то іншої держави, або навіть входила

до складу різних держав. Тим самим, український народ часто знаходився

по різні боки кордону. І не було єдності, не було цілісності української

нації. Що і зараз, вже в сучасній Україні, продовжує відігравати роль,

коли населення різних територій фактично розділене в своїх національних

уподобаннях, політичних переконаннях та економічних інтересах.

Утворення незалежної української держави почалось в дуже складних умовах

– перш за все – економічних, коли з полиць магазинів зник товар,

продукти, почався тотальний дефіцит. Але вже тоді стало зрозуміло, що

Радянський Союз не може надалі існувати і край необхідно було здійснити

перехід від статусу Союзної Республіки з обмеженим суверенітетом до

статусу самостійної держави. Україна вибрала мирний еволюційний шлях

утвердження своєї державності. Він передбачав реформування існуючих

органів влади і утворення нових, які відповідали б потребам незалежної

держави.

Економічні показники України виглядають дуже невтішно та свідчать, що їй

наразі не вдалося скористатися перевагами ґлобалізації, і вона поки що

залишається поза сферою її позитивів. Глибока структурна деформація та

величезні цінові диспропорції, технологічне відставання більшости

галузей, успадковані з часів СРСР, призвели до значних проблем при

входженні України до системи світового господарства, що посилилися із

наростанням процесу ґлобалізації.