3.2. Шляхи удосконалення проектного плану об’єднаних територіальних громад Чернігівської області

Головним шляхом удосконалення проектного плану об’єднаних територіальних громад в Чернігівській області, та і взагалі виділення адміністративно-територіальних одиниць нових рангів є залучення представників суспільної географії та місцевого населення.

М. О. Барановським було розроблено власний варіант проекту адміністративно-територіальної реформи на низовому рівні, відповідно до якого в Чернігівській області обґрунтовано виокремлення 57 територіальних громад. Деякі громади, наприклад Холминська та Понорницька, були сформовані із сільських рад відразу трьох районів.

Слід визнати, що у запропонованій автором схемі територіальних громад є такі, які не відповідають визначеним вимогам. Йдеться про Хоробицьку, Перелюбську, Чайкинську та Грем’яцьку громади, які мають незначну кількість населення. Їх можна назвати “соціальними” громадами, виокремлення яких зумовлене не економічними вимогами, а потребою забезпечення жителів дуже віддалених територій, на яких немає більш потужних центрів розселення, хоча б мінімальними соціальними стандартами.

Визначення переліку територіальних громад та їх ймовірних центрів є лише першим кроком на шляху реалізації завдань адміністративно-територіальної реформи. Наступні кроки є більш складними, оскільки йдеться про оптимізацію мережі інфраструктурних об’єктів, створення установ із надання адміністративних послуг, формування нових органів місцевого самоврядування, реорганізацію маршрутів руху громадського транспорту тощо [3].

Висновки

Головними формами децентралізації в Україні є: фінансова децентралізація яка відображає фінансові повноваження органів регіонального рівня і є однією з фундаментальних умов незалежності та життєздатності органів місцевої влади, а також адміністративна – поділ території України на громади, повіти та регіони.

Громада – найменша адміністративно-територіальна одиниця, яка об’єднує декілька сіл. Наступний за розміром та адміністративним значенням йде повіт – об’єднання декількох громад. Наступним йтиме регіон який корінним чином територіально не відрізнятиметься від області.

У процесі аналізу формування громад Чернігівської області було виявлено кілька особливостей цього процесу, які проявляються і в інших регіонах України. По-перше, центри громад досить часто займають окраїнне положення, що ускладнює доступність для населення закладів сфери послуг. По-друге, як це не дивно, найбільші міста області – Чернігів, Ніжин і Прилуки не стали центрами громад для багатьох сільських поселень, які знаходяться дуже близько до них. По-третє, у кількох районах центрами сільських громад стали поселення, які розміщуються дуже близько до міст. По-четверте, у процесі проведення реформи має місце порушення кордонів адміністративних районів, коли територіальну громаду формують сільські ради суміжних територій.

Головним шляхом удосконалення проектного плану об’єднаних територіальних громад в Чернігівській області, та і взагалі виділення адміністративно-територіальних одиниць нових рангів є залучення представників суспільної географії та місцевого населення.