Засоби звукової виразності

А л і т е р а ц і я (лат. аd — до і lіtеrа — літера) — стилістичний прийом, який полягає в повторенні однорідних приголосних задля підвищення інтонацій-ної виразності вірша, для емоційного поглиблення його смислового зв’язку («Рокотання-ридання бандур» (П. Тичина)).

А с о н а н с (лат. аssоnо — звучу до ладу) — повторення голосних звуків, що надає віршу музикальності, милозвучності тощо («Було червоне поле бою» (О. Лятуринська)).

З в у к о н а с л і д у в а н н я (ономатопея) — імітація засобами мови різних позамовних звукових явищ (дзижчати, гавкати, туркотіти тощо).

Іван Якович Франко (1856-1916)

«Мойсей»

Історія написання: прочитавши ще в дитинстві біблійну історію про Мойсея, яка його вразила, І. Франко понад 40 років виношує образ старозаповітного про­рока в серці. Перебуваючи із сім’єю у вічному місті Римі 1904 року, куди поїхав за кошт М.С. Грушевського, поет був дуже вражений могутньою скульптурою Мойсея, створеною на початку XVI ст. Мікеланджело Буонаротті. За спогадами доньки митця Ганни Франко-Ключко, після побаченого батько майже весь час залишався в готелі, де безперестанку тримав перед очима маленьку статуетку Мойсея. Очевидно, саме в цей час у поетовій свідомості до кінця викристалізу­вався образ великого пророка як слабкої й водночас великої людини, людини, яка може покласти своє життя заради рідного народу. Ці думи, спроектовані на долю українського народу та його проводирів, стають основою поеми.

Рік створення: 1905.

Збірка: окреме видання.

Напрям: модернізм.

Течія: неоромантизм.

Рід: лірика + епос (ліро-епос).

Жанр: поема

Тематичний різновид жанру: філософська поема.

Тема: останні дні 40-річних мандрів євреїв під проводом Мойсея до обіця­ної Богом землі й смерть пророка, який так і не ступив на благословенну нову батьківщину. У передмові до твору Франко зазначав: «Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ця тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні».

Ідея: утвердження думки про необхідність для нації сильного, упевненого у своїх переконаннях вождя, який здатний повести народ до кращого майбутньо­го; заклик вірити у свій народ і його майбуття; засудження слабких і маловірних проводирів, підступних лже-пророків; ствердження думки про те, що лише та нація, яку утворили вільні люди, люди, які вилікувалися від «бацили» рабства, здатні стати творцями свого життя.

Мотиви: «вождь і нація», «рабство й свобода», «місце нації у світі», «психо­логія натовпу», «діти як майбутнє», «мессіанізм».

Образи: людей: Мойсей, Датан, Авірон, Єгошуа, діти, народ, мати (у виді­нні); міфологічних істот: Єгова; Азазель — злий демон пустелі, сліпий Орі- он — мандрівник до сонця; природи: пустеля, гори, грім; предметів і явищ: табір, скрижалі, скинія, у якій зберігалися скрижалі.

Символічні (алегоричні) образи: поїзди бистроїзні (символ сучасного світу); пісня весільна (символ радості й віри); дерева (символ народів, людей), які ви­бирають собі керівника; терен (символ місії єврейського народу перед іншими народами; місії ідеального правителя — бути слугою); Мойсей (символ зневіри й миттєвої слабкості; великої любові до народу; сили духу й віри); Оріон і хлопчик (символи сліпого людства й жорстоких фактів).

Композиція (сюжет): твір складається з прологу й 20 пісень: (пролог) плач над долею народу — возвеличення чеснот народу — критика чинних проводирів нації як слабосилих — ствердження віри в світле будуще народу — (І) (експози­ція) єврейський народ після 40-річних мандрів зневірений — (II) Мойсей утрачає сили й вплив — (III) (зав’язка) народ, підбурений Датаном і Авіроном, вирішує вигнати Мойсея — (розвиток дії) (IV) Мойсей виступає перед людьми, говорячи, що призначення Боже для євреїв збудеться, (V) розповідає притчу про дерева, які вибирають вождя, (V) даючи тлумачення цій притчі — (VII) Авірон насміхається з Мойсея й пропонує його для сміху приставити нянькою до дітей — Мойсей попереджає його про смерть — (VIII) Датан звинувачує Мойсея в спеціально­му знищенні народу — Мойсей обіцяє йому смерть — (IX) Мойсей попереджає євреїв про кару за непослух Божій волі й про небезпеки, які на них чекають, якщо вони послухають облудних пророків — (X) Мойсей говорить про свою величезну любов до народу й іде з табору — (XI) Мойсей спілкується з дітьми й дає їм заповіт — (XII) Мойсей звертається з вірою й любов’ю до Єгови, але той мовчить — (XIII) чується голос Азазеля, який доводить Мойсею, що причиною важкого 40-річного походу була власна пиха й гордощі пророка — (XIV) Мойсей починає сумніватися, знову звертається до Єгови, той мовчить — (XV) Мойсея молиться на горі — народ бачить його й боїться, що він може наслати проклят­тя — (XVI) Азазель спокушає Мойсея голосом матері, доводячи, що ніякої волі Божої у світі немає, розповідає притчу про сліпого Оріона (який хотів дійти до сонця, але в поводирі взяв хлопчика-сміхунця, який зранку вів його на схід, а ввечері повертав назад, бо сонце тоді було на заході = Оріон — людство, хлоп­чик — факти) — (XVII) Азазель продовжує переконувати Мойсея, показуючи нікчемність землі, яку Єгова пообіцяв євреям — (XVIII) (кульмінація) Азазелю вдається спокусити Мойсея страшною картиною безрадісного, невільного май­бутнього євреїв в оточенні ворожих їм народів — (XIX) поява Єгови, який до­водить твердість свого слова для євреїв і карає Мойсея за зневіру тим, що він не зможе ввійти в землю обітовану — (XX) зранку налякані євреї бачать, що на горі немає Мойсея, вони піднімаються й ідуть у землю обітовану — (епілог) заклик Єгошуа «до походу! до бою!» за світле майбутнє — (розв’язка) знищення Датана (закидали камінням) і Авірона (повісили).

Система віршування: силабо-тонічна.

Віршовий розмір: у пролозі — 5-стопний ямб; далі — 5-стопний анапест. Строфа: у пролозі — терцина (тривірш); далі — двовірш (який розбитий

в друкові на чотиривірш (катрен)).

Римування: у пролозі — аба бвб вгг; далі — паралельне у двовірші (аабб). Художні засоби виразності: увесь арсенал, особливо епітети, алегорія, ри­

торичні фігури.