План-характеристика образу Мавки

1. Місце Мавки в системі образів «Лісової пісні».

2. Риси характеру героїні.

3. Прийоми змалювання образу.

3.1 Як розкривається характер Мавки в її вчинках у стосунках з іншими

персонажами? Які висловлювання дійових осіб доповнюють характеристику

героїні?

3.2 Як характеризує Мавку її любов до Лукаша?

3.3 Портретні риси як засіб розкриття душевної краси героїні.

3.4 Роль пейзажу в розкритті психологічного стану Мавки.

3.5 Мовна характеристика образу.

4. Ставлення Лесі Українки до своєї героїні.

5. Значення образу Мавки для розуміння ідейного змісту твору.

План-характеристика образу Лукаша

1. Позитивні задатки в характері, творча обдарованість Лукаша (лагідність, щирість, музикальність).

2. Вплив дядька Лева на формування кращих рис у характері юнака (любов до природи, віра в безмежні можливості людського пізнання, працьовитість, прав-дивість, чесність, любов до народної творчості).

3. Негативний вплив на Лукаша його оточення та обставин життя (нерішу-чість, безвольність, непослідовність у вчинках і почуттях, відсутність внутрішньої гармонії, інстинкт власника).

4. Зближення з Мавкою — перемога світлого й благородного в характері ге-роя.

5. Причини трагедії Лукаша.

6. Ідейний зміст образу.

План-характеристика образу дядька Лева

1. Місце дядька Лева в системі образів драми.

2. Безкорисливість — провідна риса характеру персонажа.

3. Художні засоби розкриття персонажа.

3.1 Зображення дядька Лева в його діях і вчинках.

3.2 Портрет дядька Лева.

3.3 Показ взаємин дядька Лева з іншими персонажами та їхнє судження

про нього.

3.4. Мовна характеристика героя.

4. Дядько Лев — реалістичний образ мудрого й щирого селянина.)

12. Значення образів-символів у драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки.

Загалом «Лісова пісня» поєднує в собі народну демонологію, космогонію, казкові образи, тобто такі міфологічні пласти, які в усній фольклорній традиції вважаються не сумісними. Між собою вони ніколи не взаємодіють. В одному творі усного походження не можуть поєднуватися навіть Мавка і вовкулака, бо в силу своєї генетичної діахронії вони мали б увійти до різних зразків, оскільки один з них тотемістичного походження, інший, у тій гуцульській модифікації, яку взяла за основу до своєї драми Леся Українка, — винятково анімістичний. Більше того, будь-який фольклорний твір міфологічного змісту розповідає про стосунки людини з якимось одним міфологічним персонажем, а в «Лісовій пісні» є їх багато. Усього у творі використано їх понад сорок. І кожен з них має своє символічне значення.

Усі слова-символи, які використала Леся Українка, можна поділити на де-кілька груп, що доповнюють одна одну та взаємозв’язані: космологічні – річка, джерело, берег, ліс; рослинні – дерево, зілля, калина, верба, дуб; анімалістичні назви, що є під текстовими – антропологічні слова-символи – чуб, вуса, коси, сер-це, сльози.

Ліс — постійне місце перебування міфічних істот, предметів, які від при-роди є його невід’ємною частиною, тобто вони живуть, ростуть у його тере-нах.

У творі — символом безмежного народного багатства, природне середови-ще, де всі мають волю й незалежність.

Доля — це символ вищої сили Бога, щастя, талану.

У творі вона є невід’ємним образом кожного героя, як провідника життя.

Письменниця, як вже згадувалось, використовує ряд образів-символів рос-лин. Мавка зверталась до Лукаша: «…А я не знаю нічого ніжного, окрім берези, за те ж її й сестрицею взиваю, але вона занадто вже смутна, така бліда, похила та журлива, — я часто плачу, дивлячись на неї. От вільхи не люблю — вона шор-стка. Осика все мене чогось лякає; вона й сама боїться — все тремтить. Дуби поважні надто. Дика рожа задирлива, так само й глід і терен. А ясень, клен і явір – гордовиті. Калина так хизується красою, що байдуже їй до всього на сві-ті…». Кожен цей образ має не лише своє символічне значення, а й є відображен-ням рис характерів людей. Тому використовуючи ці образи-символи письменниця хоче ще раз нам довести невіддільну єдність людини і природи.

Калина — кущова рослина є символом України. Завдяки своїм незвичним

плодам, вона стала символікою України. ЇЇ плоди — гіркі, як і життя людей, білі віночки — квіти асоціюються із чистотою і незайманістю. Червоні кетяги — символ плодовитості і зрілої жіночої краси, а також асоціюються з краплинами пролитої крові козаків за волю України, що є ще одним символом – пам’яті непо-борного українського козацтва.

Верба — першоджерело творення світу або Прадерево життя.

У драмі «Лісова пісня» Мавка стає вербою, цим вона очищається. Леся Ук-раїнка, використовуючи цей образ, показує ідею незнищеності Мавчиного духу, ту особливість цього дерева, яка зробила його священним, — здатність воскреса-ти.

Дуб — світове дерево, що уособлює світобудову.

У творі він втілює універсальну концепцію світу, в якому воєдино злиті бі-нарні змістові протиставлення — його основні параметри: добро— зло, земля— небо, життя— смерть, верх— низ, світло— морок. Саме з дубом пов’язує Лісо-вик прихід людей до лісу, бо саме його (дуба) дядько Лев урятовує, не дозволивши продати його. З дубом пов’язує своє життя і смерть дядько Лев. Дуб — то до-мінанта, що визначає змістову організацію вселенського простору лісу й людсь-кого середовища. Дядько Лев і старезний дуб – «скеровані один на одного пара-лельні образи, кожен з яких підкреслюються іншим». У цих паралельних образах показано гармонійні взаємини людини й природи, шанобливе ставлення до народ-ної культури, осягнення найпотаємніших глибин буття, мудрість віками виробле-ної народної етики.

Осика — символ смерті, прокляття і водночас оберіг від злих сил. Поряд з рослинними образами-символами письменниця використовує і міфічні.

Перелесник — той, хто своїми чарами зваблює молодих дівчат і зводить їх.

Змія-Цариця — лісова корона – чарівна намітка. Змія, що має владу над

усім зміїним царством. Основним атрибутом її влади є золота корона, яку вона залишає на зміїному весільному гульбищі на намітці, про що йдеться і у драмі «Лісова пісня».

Потерчата — загублені діти. У творі ще й байстрята. За народними уявленнями, загублені діти не мають доступу в царство вічного спокою, а тому постійно перебувають на межі двох світів: цього і того. Так у творі потерчата з каганцями блукають по болоті і чіпляються живих людей, лякаючи їх.

Русалка (мавка, лоскотуха) — казкова водяна істота в образі гарної дів-чини з довгими хвилястими косами.

Вона є символом спокуси, небезпеки, яка чатує на людину у воді. А також вона є символом краси водної стихії, такою і виступає у творі.

«Лісовик» — господар лісу. Тіло його покрите вовчою або ведмежою шку-рою. Оберігає звірів від хижаків і мисливців, доглядає ліс.

Водяник — злий дух, який живе в озерах, ставках, річках. Господар во-дойм, головний над русалками. У гніві руйнує греблі, млини, розливає річки, то-пить людей.

Вовкулака — напівфантастична істота, людина у вовчому вигляді.

У драмі Лісовик перетворює Лукаша на вовкулаку за те, що той зневажив кохання Мавки, послухався матері і одружився на Килині. Перетворення відбува-ється тоді, коли молода переходить до молодого. Постать Лукаша-вовкулаки — це образ, сповнений внутрішнього протиборства людини з собою. Тобто він не зміг стати своїм серед чужих, а чужим серед своїх.

Хоч Лукаш незвичайним способом позбувається чарів Лісовика, та він усві-домлює, як багато в нього забрано навіть з того, що для інших є загальнодоступ-ним: право на сімейний лад, на людське життя. І він тоді бачить перед собою Злидні, які звичайна людина бачити не може.

«Злидні» — маленькі ненажерливі істоти або дідки-жебраки, що поселя-ються там, де люди живуть дуже бідно.

Тому, коли Мавка звільнилась від пут темного мороку, щоб повернути Лу-каша до повноцінного людського життя, бачить лише його «людську подобу». І він тікає не від Мавки, не від вовків і не від людей, а від самого себе. У той час, коли Мавка гине, щоб відродитися, Лукаш живе, щоб швидше вмерти.

Далі до героя приходить його доля, вона опікає людину впродовж усього

її життя, але на очі показується лише тоді, коли та перебуває на дорозі небуття.

Поряд з образами-символами Леся Українка описує у творі і народні обе-реги, які використовує у своїх ворожіннях дядько Лев.

Хрест — оберіг від диявола; терлич — від русалок та перелесника; осико-вий кілок — від упирів; мак-відюк — від неупокоєних мерців усіх ґатунків та відьом.

Всі ці атрибути використовує дядько Лев, який у творі виступає смисло-вим еквівалентом часово-просторового ладу, для урівноваження співвідношення добрих і злих сил у навколишньому світі.

Домашнє завдання

1. Виписати імена героїв – представників фантастичного і реального світу.

Скласти таблицю, знайти цитати до характеристики

Світ лісу	Світ людей
1) “Той, що греблі рве” (С. ...)	1) Мати (С. ...)

2. Написати листа до Мавки та Лукаша.