1. 1. Прочитайте речення , виявіть слова, при вимові яких відбудеться асиміляція приголосних, запишіть слова фонетичною транскрипцією і покажіть звукозміни.

1. 1.     Земля не може жити без сонця, а людина без щастя (М.Стельмах). 2. Дивишся й не надивишся, дишеш й не надишешся тим чистим, гарячим та пахучим повітрям (І.Нечуй-Левицький). 3. Тяжкий біль безжалісною лапою зчавлює парубоче серце (М.Стельмах). 4. Весняний вітер стиха віяв над виноградниками (М.Коцюбинський). 5. Безсмертя достоїн лиш той на землі, хто любить свою Батьківщину (В.Сосюра). 6. Заберіть звідси ці квіти (В.Підмогильний). 7. Я з усієї сили зціплюю зуби, щоб не труситись. (Г.Тютюнник).

2. 2.     Подані слова прочитайте вголос і запишіть фонетичною транскрипцією. Згрупуйте їх відповідно до видів асиміляції: 1) за дзвінкістю і глухістю приголосних; 2) за місцем і способом їх творення; 3) за м’якістю.

Людський, у книжечці, радість, легкий, розквіт, сниться, боротьба, честь, зсадити, отже, зжитися, анекдот, нігті, датчанин, свято, пісняр.

3. 3.     Від поданих іменників та дієслів утворіть похідні слова так, щоб виявилося спрощення груп приголосних. Поясніть вимову і написання.

Млость, пристрасть, кореспондент, опонент, кістка, капость, компост, жалість, хвастатися, пеститися, виїздити, тиждень, випуск, риск, агент.

 

1. 1.       Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Поділіть їх на склади. Охарактеризуйте кожний склад.

Подарунок, зустріч, Київ, відгалуження, авіація, роса, чорноморський, птах, ось, олімпіада, атом, доньчин, морквяний, знімаєшся, об’їжджений, сестра, ластівка, чайка, кішка, рідний, земля, поясни, дудка, гучно, дійсний, сузір’я, громіздкий, невістчин.

2. Користуючись орфоепічним словником, поставте наголос у поданих нижче словах. Перевірте, чи зміщується наголос при зміні слова. Чи можливі варіанти наголошення?

Заробіток, приспів, випадок, зокрема, байдуже, партнер, серденько, читання, завдання, гуртожиток, водяний, волелюбний, кілометр, разом, дівчинонька, кажу, алфавіт, було, ясний, помилка, заголовок, сестра, вікна, посмішка, одинадцять, бюлетень, завжди, атлас, приятель.

 

Тема 2. Орфографія

 

1. 1.     Українська орфографія та її принципи.

2. 2.     З історії української орфографії.

3. 3.     Написання слів разом, окремо і через дефіс.

4. 4.     Вживання великої букви.

5. 5.     Правопис прізвищ і географічних назв.

6. 6.     Правопис слів іншомовного походження.

7. 7.     Правила переносу частин слів із рядка в рядок.

8. 8.     Графічні скорочення слів.

 

Практичні завдання

1. 1.     Поясніть, за яким принципом написані виділені орфограми.

Зжувати, списати, книжці, ткацький, весна, легкий, чорний, зчорніти, сніг, тижня, берешся, словацький, живе, шибка, життя, степи, нігті, спалити, нещасний, чотири, студентський, боротьба, шостий, сіно, вечеря, улесливий, голубка,вокзал,суддя,льотчик.

Тема 3. Синтаксичні одиниці сучасної української мови

1. Просте двоскладне речення. Головні та другорядні члени речення.

2. Прості односкладні речення, їх різновиди. Неповні речення. Їх різновиди.

3. Просте ускладнене речення.

4. Складні речення. Їх різновиди.

5. Пунктуація.

Практичні завдання

Проаналізувати подані речення

1. І. До островів нових, незнаних! Назустріч хвилям і вітрам, назустріч невідомому! /Олександр Олесь/. 2. За садом царина і поле. Гей, скільки йде туди стежок! /М.Драй-Хмара/. 3. Хмарин хустина на обличчі неба /Б.-І.: Антонич/. 4. Я п"ю за життя. За його радощі і муки! За вічно нову його казку! /Олександр Олесь/.5. Сніги, сніги на чорних килимах осіннього роздолу /А.Малишко/.6. На персах землі - гора /Т.Осьмачка/. 7. Горять свічі. Горіть урочисто, таємничо і ніби пересторожливо /В.Антоненко-Давидович/. 8. Назад нема нам вороття /Леся Українка/. 9. Світить білолиций на на всю Україну /Г.Шевченко/. 10. Тут душно… вирватись б у простір на свободу! /М. Рильський/. 11. М"яким силуетом проступає із неба собор. Стоїть на далекому небосхилі, повитий прозоро-синьою млсю відстані /О.Гончар/. 12. Для гордої і владної душі життя і воля на горі високій /Леся Українка/. ІЗ. Він любив землю, як пташка повітря, риба - воду /М.Кюцюбинський/. 14. Мати наша - сивая горлиця. Все до її серденька горнеться: золота бджола - намистиною, небо -празниковою хустиною, сивий дуб - прокуреним прадідом, білочка -мальованим пряником, жура-журавель - чистою сльозою-водицею, в земля -пшеницею ярою, а літа - замисленим явором /Б.Олійник/. 15. Світанку смуга зайнялась іскриста... /М. Рильський/. 16.Скільки сліз в очах у мене, скільки смутку на душі! /Олександр Олесь/. І7. Он під дощем загомоніли віти говіркою зеленою /А.Малишко/. І8. На вечір клонить. Тиша - ніби скло /В.Олійник/. 19. Світове горе велике. Він надивився на нього. І вдома, і по світах /М.Коцюбинський/. 20. Будьте ж самобутні. Будьте незалежні! Волею залізні, духом м"ятежні! /П.Тичина/.

2. 1.     Йдуть машини, пахне жито, сонце й день, і ти між них (А.Малишко).2. То ж дикий терен, при дорозі зростивши листячко лапате, почав під каменем суворим гаряче місце колупати; скритивши стебла пружно гнучі, він ліз, і рив, забувши втому… (А.Малишко). 3. Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє… (Т.Шевченко). 4. Рада б зірка зійти – чорна хмара заступає (Народна творчість). 5. Нічка поклала всіх і сном окутала, - ані шелесне в гаю (М.Старицький). 6. Защебетав соловейко – пішла луна гаєм; червоніє за горою, плугатар співає (Т.Шевченко). 7. Шелестить пожовкле листя по діброві; гуляють хмари; сонце спить; ніде не чуть людської мови; звір тільки виє, по селу, гризучи трупи (Т.Шевченко). 8. Літечко вже миналося – осінь ішла (Марко Вовчок).

1. Неначе з-за темних садів, а може, з-за самої Росави чула свій голос, голос молодої матері-вдови: е-е-люлі, буде рости – не болітиме, на серденько не кволітиме… Роса впаде – накриє, сонце зійде – теплом огорне, стане вітерець – заколише, прилетить соловей – звеселить душу… Коте сірий, коте білий, коте волохатий, не ходи біля хати , не буди дитяти (В.Логвиненко). 2. Я знаю, так, се хворії примари, - не час мені вмирати, не пора (Леся Українка). 3. Глянь на лиман той – втішається око!(Леся Українка). 4. Згодом полями пішов до Бугу: любив у вечірню пору пройтись над берегами притихлої ріки, пустити за течією легкий човен, а потім вигрібатися з бистрин і нуртів (М.Стельмах). 5. Іти на штурм не виходило – можна було уложити біля школи половину загону і не джобитися ніяких наслідків (М.Стельмах). 6. Умовк Кобзар, сумуючи: щось руки не грають (Т.Шевченко). 7. Сходить сонечко – вона вередує, й зайде – вередує (Марко Вовчок). 8. Дмись, не дмись – волом не будеш (Народна творчість).