Екскурсії

Цікавим і змістовним видом навчально-виховної роботи є екскурсії. Вони поглиблюють знання, отримані учнями в години класних занять, розширюють їх кругозір й активізують самостійну роботу над малюнками.

Екскурсії влаштовуються з метою повніше розкрити окрему тему навчальної програми, глибше ознайомити з видами образотворчого мистецтва, дати чітке уявлення про специфіку творчої роботи художника.

При організації екскурсій з учнями початкових класів учитель чітко продумує цілі й завдання відвідин виставки, виходу на природу. Серед них - звернути увагу дітей на прекрасне в житті, навчити їх помічати, відчувати, сприймати красу природи, милуватися і радіти їй. Це не тільки впливає на розум дитини, а й збагачує її духовний світ. Тому завдання вчителя - навчити дітей бачити і відчувати в природі гармонію кольору, ліній, форм. Крім того, треба логічно і методично пов'язати все це з конкретним видом навчальних занять - тематичним малюванням («Осінь в лісі», «Весна прийшла»), декоративним малюванням (складання візерунків на основі раслинних форм), малюванням з натури (начерки, замальовки). Екскурсіі дають можливість дітям сприйняти навчальний матеріал і натуру в природній обстановці, безпосередньо спостерігати явища, які не можуть бути показані в класі. Явища і предмети, що спостерігаються в природі, викликають у дітей більш глибокі естетичні переживання, а отже, сприяють розвитку художнього сприйняття.

В старших класах вчитель організує екскурсію в музей, на виставку, в майстерню художника або скульптора тощо.

Для того щоб екскурсія пройшла з користю для учнів, справила на них естетичний вплив і розширила їх кругозір, педагог повинен добре її організувати. Необхідно на черговому уроці попередньо познайомити школярів з метою екскурсії, з її планом і організаційними вимогами, зв'язати зміст екскурсії з навчальною роботою.

Попередньо вчитель погоджує екскурсію з музеєм, куди він збирається повести своїх ученів, встановлює зручні день та години, домовляється з екскурсоводом, знайомить його з завданнями екскурсії і з навчальною програмою.

Після екскурсії необхідно провести підсумкову бесіду, з'ясувати, як учні сприйняли все побачене і почуте. Якщо діти щось неправильно зрозуміли або не сприйняли, слід роз'яснити ці питання.

БЕСІДИ

Позакласні бесіди проводяться в тих випадках, коли порушена на уроках тема викликала особливий інтерес учнів і вони виявили бажання отримати більш глибокі знання з даного питання, а також в тих випадках, коли складна тема не дає можливості в навчальні години повністю викласти цікавий матеріал. Перший вид бесід організується за ініцатівою школярів, другий - за ініціативою педагога.

Наприклад, учитель проводить урок на тему «Ознайомлення з окремими творами мистецтва епохи Відродження». Згідно з вимогами програми він показав чотири репродукції творів великих художників і при цьому зауважив, що Мікеланджело був не тільки скульптором, а й живописцем і архітектором. Учні зацікавились і попросили розповісти про цього художника більш докладно. Якщо вчитель добре підготовлений і має достатньо ілюстративного матеріалу, то він може залишитися після уроків в цей же день і провести бесіду з охочими (попередньо узгодивши це з класним керівником). Якщо ж викладачеві потрібно підготуватися до бесіди і він не має під рукою необхідного ілюстративного матеріалу, то він домовляється з учнями про день, коли можна буде провести цю бесіду.

Інший приклад. Учитель, проводячи урок на тему «Ознайомлення з окремими творами зарубіжної живопису XVII-XIX століть», незважаючи на складений план і конспект уроку, так захопився розповіддю про творчість Рембрандта і захопив учнів, що не встиг повністю охопити підготовлений матеріал. Закінчуючи урок, він каже, що не вистачило часу докладніше розповісти про інших художників і він хотів би продовжити бесіду про них після уроків (того дня, коли це не заважає іншим шкільним заходам). Зазвичай в таких випадках учні залишаються прослухати закінчення зацікавої бесіди.

Методика проведення бесід з образотворчого мистецтва будується таким чином, щоб в них брали активну участь усі діти. Треба подумати, які картини, які факти з життя художників залучити, щоб бесіди були живими, цікавими. Учитель не тільки пояснює, а й звертається до дітей із запитаннями. Питання повинні бути прості, чіткі, конкретні, щоб, відповідаючи на них, учні міцно закріплювали свої знання.

Проводячи бесіди, учитель з'ясовує, що в творах мистецтва подобається дітям, а що не подобається і чому. Це дає йому можливість направляти естетичний розвиток дітей, зупинятися більш детально на тому, чого діти не розуміють, в чому вони погано розбираються. Дуже важливо, продумати порядок запитань і по можливості передбачити відповіді на них, щоб вміло направити бесіду в потрібну сторону.

Нерідко, проводячи бесіди про мистецтво, учитель аналізує з учнями твори лише з точки зору розкриття їх сюжетного змісту, забуваючи розповісти про художні переваги картини, скульптури, зразка декоративно-прикладного мистецтва. Під час бесіди, аналізуючи разом з учнями ту чи іншу картину, вчителю слід розкрити значення використання художником законів перспективи (високий, низький горизонт), її вплив на побудову всієї композиції, на колірне вирішення.

Велике значення в методиці проведення бесід про мистецтво має стабільність уваги учнів. Захопити увагу учнів не так уже й важко, складніше втримати їх увагу на розглянутому творі. Увага дітей збуджується насамперед тоді, коли мова йде про зрозумілі їм речі, поняття, переживання, і розмова про це ведеться простою і ясною мовою.

Помилка початківця педагога полягає зазвичай в тому, що він починає урок з викладу основного матеріалу. Наприклад, на позакласних заняттях класі вчитель вирішив ознайомити учнів більш докладно з творчістю якогось художника. Свою розповідь він почав з повідомлення біографічних даних про митця. Все нібито правильно, але завоювати увагу дітей цими відомостями він не зміг. Давати такий матеріал треба, але не на початку уроку. Це краще це зробити тоді, коли увага дітей вже є достатньою. Недопустимим є формальний виклад матеріалу. Це призводить до того, що учні пасивно слухають, висловлюватися не наважуважуються, хоча учитель весь час задавав питання і просив виступити.

Бесіда повинна проходити так, щоб увага не слабшала до кінця занять. А це багато в чому залежить від того, чи зумів учитель зацікавити учнів з самого початку. Якщо педагог почне з біографічних відомостей про художника, то він ризикує вже на самому початку набриднути учням.

ЛЕКЦІЇ

У середній загальноосвітній школі лекційний метод зазвичай застосовується в старших класах. Але лекція з образотворчого мистецтва з показом репродукцій може бути використана і в середній ланці. В цьому випадку лекція значно відрізняється від звичайних лекцій вищої школи: вона охоплює набагато менше коло питань, будується з урахуванням віку та підготовленості учнів, матеріал викладається в простій і цікавій формі й триває не всі 45 хвилин, а з невеликими паузами, які заповнються співбесідою.

Лекції можуть проводитися як самим учителем, так і запрошеним фахівцем - мистецтвознавцем, художником, архітектором і тощо. Якщо вчитель має можливість запросити досвідченого фахівця, то він повинен заздалегідь повідомити учнів про майбутню лекцію, вивісити оголошення з зазначенням місця, дня і години. Приміщення, в якому буде читатися лекція, має бути ретельно підготовленим.

Лекція застосовується в тому випадку, коли треба дати узагальнений матеріал про цілу епоху, напрям у мистецтві, про жанр, про техніку та технології матеріалів тощо.

Лекцію можна організувати і провести у музеї. Їх читають наукові співробітники музеїв.