5. Класифікація педагогічних нововведень.

Традиційно інновації в освіті поділяють на такі групи:

1. Залежно від сфери застосування:

• інновації у змісті освіти (оновлення змісту навчальних програм, підручників, посібників тощо);

• інновації в навчанні та вихованні (розроблення, удосконалення та впровадження сучасних систем, технологій навчання та виховання);

• інновації в організації педагогічного процесу (оновлення форм і засобів здійснення навчально-виховного процесу);

• інновації в управлінні освітою (оновлення структури, організації й керівництва освітніми закладами);

• інновації в освітній екології (архітектурне планування освітніх закладів, використання будівельних матеріалів, інтер’єр приміщень тощо).

2. Залежно від масштабу перетворень:

• часткові (локальні, одиничні) нововведення, не пов’язані між собою;

• модульні нововведення (комплекс пов’язаних між собою часткових нововведень, що належать, наприклад, до однієї групи предметів, однієї наукової групи дітей тощо);

• системні нововведення (охоплюють весь навчально-виховний заклад). Вони передбачають перебудову всього закладу під певну ідею, концепцію або створення нового освітнього закладу на базі попереднього (наприклад, дитячий садок-школа, адаптивний дитячий садок, школа-лабораторія тощо). Для їх освоєння необхідне розроблення програми розвитку навчально-виховного закладу.

З. Залежно від інноваційного потенціалу:

• модифікаційні нововведення (пов’язані з удосконаленням, раціоналізацією, видозміною, модернізацією того, що має аналог або прототип). Це може бути програма, методика, окрема розробка тощо. Модернізація може бути спрямована як на технологічний, так і на особистісний аспекти засобу, що оновлюється, (наприклад, опорні конспекти українського педагога-новатора Віктора Шаталова, ідея яких була запропонована у 1933 р. російським психологом Петром Гальперіним у працях про орієнтовані основи дій);

• комбінаторні нововведення (передбачають нове конструктивне поєднання елементів раніше відомих методик, які в такому варіанті ще не використовувались). Вони є не будь-яким поєднанням, а саме конструктивним, тобто таким, за якого з’являються нові системні властивості і які породжують новий ефект. Таким нововведенням можна вважати розроблену російською вчителькою Оленою Потаповою методику опгимізації навчання 6-7-річних дітей письма в три етапи, яка передбачає тренування дрібної мускулатури пальців (обведення, штрихування), роботу кількох аналізаторів, написання букви за допомогою трафарету. Кожний з елементів (етапів) є модифікованою інновацією у М. Монтессорі та ін. Хоча окремо елементи були відомі раніше, саме їх комбінація породила нову якість, тобто дала інтеграційний ефект;

• радикальні, або фундаментальні, глобальні, базові нововведення (вони, як правило, є відкриттями, найчастіше виникають у результаті творчої інтеграції і сприяють створенню принципово нових навчальних засобів). Таким було запровадження класно-урочної системи.

4.Залежно від позиції щодо свого попередника:

• заміщуючі нововведення (їх запроваджують замість конкретного застарілого засобу). До них належать театральні, художні студії, спортивні секції, школи балету й танців тощо;

• скасовуючі нововведення (суть їх полягає в припиненні діяльності певних органів, об’єднання, у скасуванні форми роботи, програми без заміни їх іншими, якщо вони неперспективні з огляду на потреби розвитку навчального закладу або гальмують його);

• відкриваючі нововведення (передбачають освоєння нової програми,

нового виду освітніх послуг, нової технології тощо). Наприклад, комп’ютеризація освітнього процесу, перехід до нових

інформаційних технологій;

• ретровведення (освоєння в навчально-виховному закладі нового, яке

існувало в педагогічній практиці раніше). Як правило, воно тривалий час не використовувалося, колись було відмінено помилково чи втратило свою актуальність у тодішніх умовах. Такими

ретровведеннями можна вважати вивчення у сучасних школах історії різних релігій, запровадження курсів логіки, психології, риторики, давніх мов тощо.

5.Залежно від місця появи:

• нововведення в науці (оновлення педагогічної теорії);

• нововведення в практиці (оновлення педагогічної практики).

6.Залежно від часу появи:

• історичні нововведення (відродження історико-педагогічної спадщини в нових умовах);

• сучасні нововведення (інновації сьогодення).

7.Залежно від рівня очікування, прогнозування і планування:

• очікувані (планові) нововведення;

• неочікувані (незаплановані) нововведення.

8.Залежно від галузі педагогічного знання:

• виховні нововведення (у галузі виховання);

• дидактичні нововведення (у галузі навчання);

• історико-педагогічні нововведення (у галузі історії педагогіки) тощо.

Типології педагогічних нововведень вибудувані на основі різноманітних підходів. Тому одне й те саме нововведення може з’явитися в різних типологічних групах (у двох і більше) залежно від того, яка його ознака буде в конкретному випадку взята до уваги.