6. Параметри інноваційної діяльності вчителя.

Деякі вчені (зокрема, О. Касьянова, skuid.gu.net на основі вивчення й аналізу досліджень з проблем педагогічної діяльності, визначають такі параметри інноваційної діяльності вчителя:

1. Готовність вчителя до здійснення інноваційної діяльності.

2. Інноваційна діяльність вчителя.

3. Результативність інноваційної діяльності.

Кожен параметр діяльності деталізується певними показниками. Параметр «Готовність вчителя до здійснення інноваційної діяльності» розкривається такими показниками:

• здатність до самоорганізації;

• здатність до самоаналізу, рефлексії;

• здатність відмовитися від стереотипів педагогічного мислення;

• прагнення до творчих досягнень;

• критичність мислення, здатність до оціночних суджень. Параметр «Інноваційна діяльність» характеризується

наступними показниками:

• варіативність педагогічної діяльності;

• опанування методологією творчої діяльності;

• володіння методами педагогічного дослідження;

• здатність акумулювати та використовувати досвід творчої діяльності інших педагогів;

• здатність до співпраці та взаємодопомоги.

Параметр «Результативність» розкривається такими

показниками:

• створення авторської ідеї навчання та виховання;

  • розробка змісту планів і програм; методик, технологій;

• апробація інновацій;

  • розповсюдження освітньої інновації;

• виявлення інноваційної ініціативи.

7. Форми залучення педагога до інноваційної діяльності.

До різноманітних форм залучення педагога до інноваційної діяльності належать:

• організація постійно діючого наукового семінару з найактуальніших проблем, над якими працюють педагоги навчального закладу;

• стажування педагогів при науково-дослідних інститутах і вищих навчальних закладах;

• педагогічні ради, «круглі столи», дискусії;

• ділові, евристичні ігри з генерування нових педагогічних ідей;

• творча діяльність педагогів у методичних об’єднаннях;

• участь у науково-практичних конференціях;

• узагальнення власного досвіду і досвіду своїх колег;

• заняття на спеціальних курсах підвищення кваліфікації;

• самостійна дослідницька, творча робота над темою, проблемою;

• участь у колективній експериментально-дослідницькій роботі у межах спільної проблеми, над якою працюють педагоги навчального закладу.

Стратегія інноваційної діяльності педагогічного колективу, окремих педагогів у кожній конкретній ситуації має свої часові обмеження, що залежать від масштабності інновації, від того, скільки часу і яких людських, організаційних, матеріально-фінансових ресурсів вона потребує.

Але головне, інноваційна педагогічна діяльність педагогів є основою оновлення навчальних закладів, створення якісно нової педагогічної практики - авторського закладу чи радикального реформування усієї освітньої системи.

Інноваційна діяльність педагога передбачає дотримання таких принципів:

1. Принцип інтеграції освіти. Вимагає уваги до кожної дитини як особистості, орієнтації на формування громадянина з високими інтелектуальними, моральними, фізичними якостями.

2. Принцип диференціації та індивідуалізації освіти. Потребує забезпечення умов для розвитку здібностей кожного вихованця, незалежно від соціально-економічного та суспільного статусу її сім’ї, статі, національності, віросповідання.

3. Принцип демократизації освіти. Передбачає створення передумов розвитку активності, ініціативи, творчості учнів і вчителів, залучення громадськості в управлінні школою. Здійснення цих принципів передбачає зміну характеру освітньої системи, змісту, методів, форм, технологій навчання й виховання.

Метою освіти за таких умов є вільний розвиток індивідуальних здібностей, мотивів, особистісних цінностей різнобічної, творчої особистості. Отже, у структурі професійно спрямованої особистості педагога готовність до інноваційної діяльності є показником його здатності нетрадиційно вирішувати актуальні для особистісно-орієнтованої освіти проблеми.

Педагог інноваційного спрямування повинен вміти реалізовувати:

• педагогічний гуманізм (довіра до вихованців, повага до їх особистості, гідності, впевненість у своїх здібностях і можливостях; відчуття змін у цінностях освіти: не засвоєння формальних знань і навичок, а гуманність стосунків, свобода самовиявлення, культивація індивідуальності, творча самореалізація особистості);

• емпатійне розуміння вихованців (прагнення і вміння відчувати іншого як себе, розуміти внутрішній світ вихованців, сприймати їхні позиції);

• співробітництво (поступове перетворення вихованців на співтворців педагогічного процесу; володіння культурою спілкування);

• діалогізм (уміння слухати дитину, цікавитися її думкою, розвивати міжособистісний діалог на основі рівності, взаємного розуміння і співтворчості);

• особистісна позиція (творче самовираження, за якого педагог постає перед вихованцями як особистість, яка має свою думку, відкрита у прояві своїх почуттів, емоцій; удосконалення у своїй професії - набуття різних компетентностей тощо).