3 Збитки від забруднення, платежі за забруднення

До економічних методів управління процесом природоко­ристування належать також платежі за забруднення.

Плата за забруднення навколишнього середовища встановлюється за:

• викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонар­ними та пересувними джерелами забруднення;

• скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, терито­ріальні та внутрішні морські води, а також у підземні горизонти, у тому числі скиди, що проводяться підпри­ємствами через систему комунальної каналізації;

• розміщення відходів у навколишньому середовищі.

Розміри вказаних платежів встановлюються на підставі лімітів викидів і скидів забруднювачів, що визначаються для підприємств з урахуванням гранично допустимих викидів і скидів щодо кожного інгредієнта в тоннах на рік.

Ліміти роз­міщення відходів у навколишньому природному середовищі визначаються для підприємств як фізичний обсяг відходів за класами їхньої токсичності.

Встановлюють їх органи Міністерства охорони навколишнього середовища України у формі вида­чі дозволів на викиди і скиди забруднювачів і розміщення від­ходів. Ліміти викидів і скидів забруднювачів встановлюються на рік.

За понадлімітні скиди і викиди забруднювачів і розміщення відходів (понад ГДВ, ГДС) установлюються штрафні платежі — підвищений розмір плати порівняно з базовими нормативами плати.

Платежі за забруднення навколишнього природного сере­довища перераховуються в таких розмірах:

70% — до позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища Рад народних депутатів базового рівня на окремі рахунки;

20% — до позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища держави та обласних Рад народних депутатів на окремі рахунки;

10% — на рахунок республіканського позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища Міністерства охорони навколишнього середовища України.

Критерієм для розрахунку платежів за забруднення є збитки від нього. Ці збитки проявляються одночасно в мораль­ному, соціальному, естетичному та екологічному аспектах. Але здебільшого оцінюються економічні збитки, які завжди є тільки частиною, хоч і дуже вагомою, загальних збитків. Оцінка моральних і соціальних збитків становить певні труднощі через відсутність відповідних методик.

Головними критеріями визначення економічних збитків є негативні зміни середовища в результаті антропогенної діяль­ності.

Отже, економічні збитки — це грошова оцінка негативних змін у навколишньому середовищі в результаті його забруд­нення, в якості і кількості природних ресурсів, а також наслідків таких змін.

Визначимо структуру показників, які дають змогу оцінити економічні збитки від забруднення навколишнього середо­вища і можуть бути оцінені у вартісній формі:

• фактичні збитки;

• можливі збитки;

• відвернені;

• ліквідовані;

• потенційні збитки;

• витрати на відвернення забруднення;

• витрати на компенсацію збитків.

Економічні збитки величина комплексна.

Найчастіше їх виражають сумою основних локальних збитків:

- від погіршення здоров'я населення;

- комунальному господарству;

- сільському та лісовому господарству;

- промисловості;

- водним ресурсам тощо.

Платежі за забруднення навколишнього середовища

Платежі за викиди та скиди забруднювачів і розміщення відходів у навколишньому природному середовищі стягуються з підприємств незалежно від форм власності й відомчої прина­лежності. Стягнення платежів не звільняє підприємства від відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохо­ронного законодавства.

Розрізняють такі категорії платежів за забруднення навколишнього середовища:

• платежі за нормативно-допустиме забруднення, тобто за викиди або скиди в межах норм лімітів (ГДК, ГДС);

• платежі за нормативні постійні та разові викиди або скиди;

• штрафні санкції.