2.3. Шляхи та напрямки покращення використання необоротних активів

Підвищення ефективності використання необоротних активів у даний час, коли в Україні спостерігається повсюдний і глобальний занепад виробництва, має важливе значення. Підприємства, що мають у розпорядженні необоротні активи, зобов’язані не лише прагнути їх модернізувати, але й максимально та ефективно використовувати те, що є, в існуючих умовах дефіциту фінансів і виробничих інвестицій. Це дуже актуально на даний момент, тому що необоротні активи в більшості підприємств є морально і фізично застарілими.

Одним із шляхів збільшення обсягу виробництва продукції на промислових підприємствах є забезпеченість їх необоротними активами в необхідній кількості та асортименті й ефективне їх використання. Стан та ефективність використання необоротних активів безпосередньо впливають на виконання виробничої програми підприємства і можливість отримання прибутку.

Ринкові економічні процеси останніх років змусили підприємства України переглянути свою політику щодо ефективності використання всіх наявних ресурсів з метою найшвидшого вирішення проблем конкурентоспроможності та економічної стабільності [42].

Значний внесок у дослідження питань щодо пошуку шляхів покращення ефективного використання необоротних активів зробили такі вчені, як: Брова О. Г., Леонова Л. О., А. Поддерьогін, Я. Манівчук, Вихрущ В. П. та ін.

Вони розглядали проблеми сутності необоротних активів, їх аналізу, принципи оцінки, вдосконалення системи амортизації, а також найбільша увага приділялась питанням ефективного використання необоротних активів підприємства і його повної й продуктивної забезпеченості технічним потенціалом.

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання необоротних активів того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції при наявному розмірі виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин і устаткування протягом доби, місяця або року, тобто їх екстенсивного завантаження, а з другого – від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження).

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв, що спричинюється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; відсутністю робітників тих чи інших професій; перебоями у забезпеченні виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо [43].

Значному поліпшенню екстенсивного завантаження діючих засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, розміри якого є значними лише на промислових підприємствах України, а також виведення з експлуатації зайвого та неефективно використовуваного устаткування.

За існуючими рахунками здійснення таких заходів дало б можливість значно підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства.

Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання необоротних активів має своєчасне здійснення заходів щодо заміни та модернізації фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування. Для підтримання порівняно високого технічного рівня виробництва на під-приємствах треба щорічно замінювати 4 – 6 % і модернізувати 6 – 8 % діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.

З покращенням використання необоротних активів забезпечується:

1. збільшення обсягу виробництва без додаткових капітальних вкладень;

2. прискорене відновлення засобів праці, що скорочує можливість морального зносу устаткування і сприяє технічному прогресу в галузі;

3. зниження собівартості продукції за рахунок амортизаційних відрахувань у розрахунку на одиницю продукції.

Ефективне використання необоротних активів є дуже важливим економічним завданням. Його вирішення означає збільшення виробництва необхідної суспільству продукції, підвищення віддачі створеного виробничого потенціалу і більш повне задоволення потреб населення, поліпшення балансу обладнання в країні, зниження собівартості продукції, зростання рентабельності виробництва, отримання прибутків підприємств [44].

Основними шляхами підвищення ефективності використання необоротних активів, зокрема її основного показника – фондовіддачі, є збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок більш інтенсивного їх використання і зниження середньорічної вартості цих фондів за рахунок ліквідаціїт зношених, малопродуктивних та не використовуваних у процесі діяльності підприємства необоротних активів

Однією з головних умов підвищення ефективності використання необоротних активів та їх відновлення є оптимальність термінів експлуатації необоротних активів і, передусім, активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. Скорочення термінів експлуатації необоротних активів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого – зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум.

Інтенсивне використання необоротних активів підвищується через технічне вдосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, вдосконалення наукової організації праці, виробництва й управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності працівників.

Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання необоротних активів є вдосконалення структури необоротних активів.

Необоротні активи створюють необхідні умови для науково-технічного прогресу як фактора розвитку народного господарства і соціального розвитку суспільства. Збільшення обсягу необоротних активів та вдосконалення їх якісного складу виступають передумовою поліпшення умов праці й підвищення її продуктивності.