- •1. Адміністративна юстиція на Українських землях доби Російської та Австро-Угорської імперій( до 1917).
- •2. Адміністративна юстиція часів формування Української державності (1917-1920 роки )
- •3. Адміністративна юстиція України часів її перебування у складі срср (1920-1990 роки);
- •4. Понятття та ознаки новітної адміністративної юстиції в Україні
- •28 Червня 1996-Конституція України
- •22 Липня 1998 – указ пу про Заходи щодо впровадження адмін реформи в Укараїні.
- •7 Липня 2010 зу Про судоустрій та статус суддів (потім 2 червня 2016).
- •5. Моделі адміністративної юстиції у світі :
- •6. Система та структура адміністративних судів в Україні.
- •7. Сутність юридичного процесу
- •8. Провадження та стадії адміністративного процесу
- •9. Система адміністративного процесуального права
- •10. Поняття, зміст та види адміністративно процесуальних правовідносин
- •11. Метод апп
- •12. Джерела апп
- •3. Кодекси України:
- •4. Закони України:
- •5. Укази Президента України:
- •13. Апп та інші галузі права
- •14 .Наука апп
- •15. Поняття, завдання та мета адміністративного судочинства
- •16. Адміністративно- правовий спір як різновид публічного – правового спору.
- •17. Принцип верховенства права і законності в адмін судочинстві
- •18. Принцип рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом
- •19. Принцип змагальності сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі
- •20. Принцип гласності і відкритості адміністративного процесу
- •21. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду
- •22. Обов'язковість судових рішень як принцип адміністративного судочинства
- •11. Невиконання судового рішення є підставою для:
16. Адміністративно- правовий спір як різновид публічного – правового спору.
Адміністративно -правовий спір необхідно розглядати у єдності його матеріального та процесуального аспектів. Матеріальний аспект публічно-правового спору розкриває сутність протиріч між суб’єктами такого спору, які виникли у зв’язку з реалізацією прав, свобод та інтересів цих суб’єктів у сфері публічно-правових відносин. Процесуальний аспект розкриває сутність публічно-правового спору як предмета розгляду адміністративним судом, тобто адміністративної справи.
Суб’єктами публічно-правового спору є особи, між якими виникли розбіжності з приводу реалізації їх прав та обов’язків у публічно-правових відносинах.
Об’єктом публічно-правового спору є права, свободи та інтереси, реалізації або задоволенню яких перешкоджає суб’єкт владних повноважень.
Предметом публічно-правового спору є рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, а також дії чи бездіяльність суб’єктів публічно-правових відносин, які не є суб’єктами владних повноважень, але є суб’єктами публічно-правового спору.
Потрібно зауважити, що до юрисдикції адміністративних судів належать не усі публічно-правові спори, а лише ті, одним із учасників у яких є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції, за незначними винятками, зокрема, у сфері виборчих правовідносин. Тобто не відносяться до адміністративної юрисдикції спори з публічно-правових відносин, де відсутній суб'єкт, який наділений публічно-владними повноваженнями, а також з відносин, де такий суб'єкт хоч і є, але він не здійснює владні управлінські функції (наприклад, з відносин щодо прийняття законів чи ухвалення судового рішення).
17. Принцип верховенства права і законності в адмін судочинстві
Стаття 8. Верховенство права
1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Стаття 9. Законність
1. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
4. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
5. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.
6. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
7. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).