Тема 4. Філософія свідомості

Історико-філософські концепції свідомості. Основні засади та чинники виникнення, існування та розвитку свідомості. Відображення та його форми.

Сутність, форми та рівні свідомості. Властивості та функції свідомості. Активність свідомості. Свідомість і мислення. Взаємозв’язок свідомості, мови та спілкування.

Свідомість і самосвідомість. Рівні самосвідомості. Предметність і рефлексивність самосвідомості.

Свідомість та несвідоме (підсвідоме).

Свідомість– здатність людини відображати світ в ідеальних образах.

Історико-філософські концепції свідомості:

1. ідеалістична (свідомість відривається від природи й людини, їй приписується незалежне від матеріального носія субстанціональне існування, вона обожнюється, може бути виведена із самої себе);

2. суб’єктивістська ( свідомість є чистою суб’єктивністю, іманентністю, вона абсолютна);

3. матеріалістична (свідомість є властивістю високоорганізованої матерії, її активною формою відображення дійсності);

4. дуалістична (свідомість так само первісна, як і матерія, є вічною або створеною разом з матерією);

5. структуралістська (свідомість є результатом взаємодії трьох «об’єктивностей»: структури, несвідомого і мови);

6. діалектико-матеріалістична (ідеальне є результатом відображення матеріального і детермінується суспільно-історичними процесами).

Основні засади та чинники виникнення, існування та розвитку свідомості

Основою формування свідомості є усуспільнений та діяльнісний спосіб існування людей. В процесі свого розвитку люди не тільки діють на природу за допомогою знарядь праці, вступаючи при цьому у відносини з іншими людьми, а й змінюють свою власну природу у цьому процесі, тобто свідомість.

Свідомість існує за своїми законами. Вона розвивається, стверджується у періоді становлення, старіє і за неможливості осягнути вічність породжує нову свідомість. У цьому матерія служить зв'язуючим компонентом. Приклад — людина як цілісність. Її організм— це матерія, її суб'єктивізм — це свідомість. Матеріально людина пов'язується з іншими матеріями, свідомо (духовно) — з іншими свідомостями. Для перших взаємозв'язків слугують закони матерії, для других — закони свідомості (сучасні методи спілкування).

Відображення та його форми

Відображення - це загальною властивістю матерії , яка полягає в відтворенні в собі інших предметів.

Форми:

1. подразливість; 

2. сприйняття ;

3. уявлення;

4. свідомість.

Сутність, форми та рівні свідомості

Свідомість розглядається філософами , як вища форма відображення дійсності, властива людям і пов'язана з їхньою психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачуванням результатів останньої.

Форми:

1. політична;

2. правова;

3. моральна;

4. естетична;

5. релігійна;

6. філософська;

7. наукова.

Рівні:

1. надсвідомість;

2. свідомість;

3. несвідомість;

Властивості та функції свідомості

Властивості:

1. ідеальність відображення;

2. універсальність відображення;

3. об'єктивність відображення;

4. предметність відображення;

5. цілеспрямованість;

6. активність свідомості;

7. суспільність свідомості;

8. знарядність свідомості.

Функції: 1) пізнавальна;

2) накопичувальна;

3) аксіологічна (оціночна);

4) формування мети;

5) творчо-конструктивна;

6) комунікативна;

7) регулятивно-управлінська

Активність свідомості

Свідомість людини характеризується активністю. Це реактивність організмів, тобто такі їх дії, які обумовлені попередньою ситуацією. Активність зумовлена насамперед специфікою внутрішнього стану суб'єкта в момент дії, а також наявністю мети і стійкої діяльністю по її досягненню.

Свідомість і мислення

Свідомість являє собою, перш за все, ідеальне відображення світу

Мислення постає відображенням, що повинно піднятися до спроможності судження.

Взаємозв’язок свідомості, мови та спілкування

Свідомість, спілкування і мова невіддільні одне від одного. Спільна діяльність людей певної знакової системи, за допомогою якої здійснюється комунікація між людьми. Такою системою є мова.

Нерозривний зв'язок мови і свідомості полягає в тому, що свідомість - це відображення дійсності, а за допомогою мови саме мислення і свідомість отримують своє адекватне вираження. Мова - це інструмент думки.

З погляду співвідношення спілкування і мови одна з важливих функцій останньої - комунікативна. Вона розкриває соціальну природу свідомості й мови.

Свідомість і самосвідомість

Свідомість – відображення дійсності у формах, пов’язаних (прямо чи опосередковано) з практичною діяльністю. Свідомість набуває своєї завершеності та цілісності через самосвідомість. Самосвідомість – здатність людини побачити себе очима інших.

ЇЇ розглядають у двох аспектах:

1. Усвідомлення людиною самого себе, тобто власного «Я»;

2. Спрямованість свідомості на саму себе або усвідомлення кожного акту свідомості. .

Функції самосвідомості:

1. самопізнання – охоплює самовідчуття (відчуття власного тіла, свого місця у просторі);

2. самоспостереження і самоаналіз;

3. самооцінки – включає самопочуття (емоційна оцінка своєї життєвої ситуації та себе в ній);

4. саморегуляції – передбачає таку послідовність виявів самосвідомості як самоконтроль, само детермінація, самотворення.

Рівні самосвідомості

Рівні самосвідомості:

1. природний: виділення суб'єкта з середовища, переживання суб'єктній віднесеності своїх дій: те, що переживаю – саме я.

2. соціальний: порівняння себе коїться з іншими.

3. особистісний: рефлексія власних переживань; усвідомлення власних мотивів.

Предметність і рефлексивність самосвідомості

Предметність

Самосвідомість існує не тільки в різних формах і на різних рівнях, але й різною мірою проявленості і розгорнення. Коли людина сприймає якусь групу предметів, то з цим необхідно пов'язано усвідомлення «схеми тіла» , місця, яке займає його тіло в системі інших предметів і їх просторових і часових характеристик, усвідомлення відмінності свідомості цієї людини від сприйманих їм предметів і т.д .

Рефлексивність - це здатність відображати свій образ "Я" й усвідомлювати сутність своєї взаємодії з іншими людьми.

Свідомість та несвідоме (підсвідоме)

Поруч із свідомими формами існують такі відблиски діяльності людини, які є за порогом свідомості та керуються неусвідомлюваними мотивами. Це так зване несвідоме.

Несвідоме — сукупність психічних явищ, станів і безкомпромісність дій, які знаходяться поза сферою розуму людини, і не піддаються контролю.

У сферу несвідомого входять:

1. психічні явища, які виникають під час сну (сновидіння);

2. відповідні реакції, які викликаються невідчутними явищами, але які реально впливають подразниками .Наприклад, одні реагують головним болем на магнітні бурі, а здоров'я інших залежить від сонячних циклів;

3. несвідоме запам'ятовування фактів і подій, що супроводжуються сильним емоційним резонансом, та несвідоме забування;

4. деякі спонукування до діяльності, у яких відсутня свідомість мети. Наприклад, вплив гіпнозу як інструмента потужного чинника спонукування;

5. деякі патологічні явища, що виникають у психіці хворої людини: марення, галюцинації тощо;

6. стан, який пов'язаний із серйозними психічними вадами, наприклад, нав'язливі думки (обсесії). Про так станах кажуть, що «думки самі лізуть на думку». Наприклад, перед іспитом постійно думаєш можливий перебігу подій; хтось може сказати, іноді до нас «прив'язуються мелодії» тощо.