4.6. Стрільба в проміжки, із-за флангів та поверх своїх підрозділів

Стрільба в проміжки, з-за флангів та поверх своїх підрозділів ведеться тільки з місця та із зупинок. Ця стрільба можлива при умовах забезпечення повної безпеки своїх підрозділів. Гармата, механізм наведення, стабілізатор мають бути технічно справні, гармата приведена до нормального бою, приціли вивірені.

У напрямку стрільби не має бути місцевих предметів, що могуть змінити напрямок польоту снарядів та викликати передчасні розриві.

Підготовка та корегування стрільби здійснююється за тими же правилами, що й в звичайних умовах, після визначення можливості безпечної стрільби.

Стрільба ведеться тільки одиночним вогнем або короткими чергами з малим темпом стрільби.

При стрільбі в проміжки та з-за флангів найменший кут між напрямком стрільби та флангами своїх підрозділів (кут безпеки) має бути:

- при віддалені своїх підрозділів до 100 м від машини – не менш 0-50;

- при більшому віддалені – не менш 0-35.

Ціль має бути віддалена від своїх підрозділів не менш ніж на 500-600 м.

При стрільбі поверх своїх підрозділів найменший кут між лінією перевищення та напрямком на свої підрозділи (кут безпеки) складає 0-35, що відповідає найменшому прицілу 30 за шкалою ОФЗ.

Для визначення можливості стрільби, коли ціль знаходиться вище своїх підрозділів, необхідно:

- установити на шкалі ОФЗ або БР приціл, відповідний дальності до цілі:

- навести гармату центральною маркою в ціль;

- установити на шкалі ОФЗ приціл 30, не збиваючи наводки гармати; якщо при цьому вершина центральної марки розташована на своїх підрозділах та вище їх, стрільба можлива, якщо нижче своїх підрозділів – стрільба неможлива.

Контрольні питання

1. За якими параметрами ведеться корегування вогню?

2. При яких умовах закінчується пристрілка?

3. Порядок проведення пристрілки.

Розділ V правила стрільби з гармати по повітряним цілям

Стрільба по повітряних цілях ведеться командиром бойової машини за допомогою прицілу 1ПЗ-3, а по бойових вертольотах, що діють на малих висотах, й навідником-оператором.

Стрільба по літаках та вертольотах ефективна при ракурсної швидкості до 300 м/с, на висотах до 2000 м та нахильній дальності до 2500м. По бойових вертольотах у положенні зависання стрільба ефективна на дальностях до 3000 м.

Вогонь ведеться осколково-фугасно-трасуючими або осколково-трасуючими снарядами довгими чергами з великим темпом стрільби та з дотриманням припустимого режиму вогню.

Дальності до низьколітних (завислих) цілей визначається окомірно за допомогою наземних орієнтирів, порівнянням їх взаємного положення.

Входження у зону ефективного вогню високолітних повітряних цілей визначається окомірно за допомогою шкали бокових поправок прицілу 1ПЗ-3 Якщо контур цілі рівний або більш одного ділення шкали бокових поправок, то ціль (штурмовик, винищувач-бомбардувальник) знаходиться у зоні ефективного вогню.

Стрільба по бойових вертольотах, що діють на малих висотах, при куті місця цілі до 30^о ведеться за тими же правилами, що й при стрільбі за нерухомих або рухомих наземних цілях.

Корегування стрільби здійснюється за трасами.

Величину відхилення траси від цілі необхідно оцінювати у тисячних або у фігурах цілі у момент проходження трасою площини стрільби.

Коректура для наступної черги береться рівною величині відхилення, взятою у протилежну сторону.

Для стрільби по літаках вихідними даними є:

швидкість польоту цілі;

ракурс цілі – відношення видимого розміру довжини цілі до її фактичної довжини.

Швидкість цілі визначається окомірно за типом цілі. Штурмовики та винищувачі-бомбардувальники при нанесенні ударів по наземних цілях діють, як правило, на дозвукових швидкостях порядку 200-300 м/с. Транспортні літаки та вертольоти мають швидкість порядку 50-200 м/с.

Ракурс цілі визначається окомірно за таблицею силуетів літаків при різноманітних значеннях ракурсів.

Вихідними установками для стрільби є:

постійний приціл 13 шкали ОФЗ прицілу 1ПЗ-3, що установлюється при співпаданні рухомої горизонтальної ниті прицілу з центральним штрихом прицілу;

ракурсне (попереджувальне) коло сітки прицілу (дійсне або уявне), відповідне ракурсної швидкості цілі.

Рис. 32. Вид поля зору прицілу 1ПЗ-3 для збільшення 4^х

Ракурсна швидкість цілі визначається як добуток фактичної (шляхової) швидкості цілі та ракурсу цілі з округленням у більшу сторону.

Для стрільби по літаках установлюється 1,2^х (рис.33) збільшення прицілу 1ПЗ-3.

Рис.33. Вид поля зору прицілу 1ПЗ-3 для збільшення 1,2^х

Наведення гармати здійснюється так, щоб напрямок руху повітряної цілі постійно проходив через центр ракурсних колів, а обране ракурсне коло утримувалось на головної частині цілі (рис.32).

Приклади наведення при різних напрямках польоту повітряної цілі відображені (рис.34).

Рис. 34. Порядок наведення при ракурсі 4/4

Корегування стрільби здійснюється за оцінкою положення траси відносно цілі відповідним виносом точки прицілювання за напрямком та висотою ( рис.35 ).

Рис. 35. Корегування стрільби по повітряних цілях виносом точки прицілювання

Рис.36. Порядок наведення при зміні ракурсу цілі

Таблиця 8