9.2. Методологічні підходи до вивчення етнічних спільнот.

Назва підходу	Природа етнонаціональноїспільноти
Історико-формаційнаконцепція	Спільнота заснована на соціально-економічних зв’язках.
Теорія Бромлея	Природно утворена спільнота, яка історично склалася на певній території.
Теорія Гумільова	Жива система, заснована на поділі на «своїх» і «чужих».
Позитивістський	Реально існуюча спільнота, придатна для емпіричного дослідження.
Неомарксизм-1 (Хобсбаум)	Спільнота, об’єднана сукупністю певних ідей.
Неомарксизм-2	Національна спільнота на підставі ідей націоналізму.
Суб’єктивістський	Цілісна система як суб’єкт історії.

9.3. Питання нації в працях українських і зарубіжних соціологів.

Український історик Я.Дашкевич обстоює позицію, згідно з якою східнослов’янські племена в результаті етногенетичного процесу сформували народ або етнос, який починає будувати Київську державу. Розширення і зміцнення Київської Русі відбулося разом з процесом трансформації етносу в українську націю. А також відбулося перетворення двох північних субетносів у дві окремі нації: новгородсько-псковську та володимирсько-суздальську (пізніше московську). остання дуже агресивна, ліквідує та асимілює новгородсько-псковську.

На думку проф. Колумбійського університету (США) О.Мотиля, нація – це сукупність людей, об’єднаних певною семіотичною мережею (системою символів і знаків), яка відрізняє одну національну спільноту від іншої (мова, спосіб мислення, поведінка, міфологія).

9.4. Проблематика етносоціології та соціології нації.

Основне питання – проблема етнічності. Етнічність розглядається як зв’язок між етносом і особистістю, як об’єктивна культурна приналежність особистості до певного етносу, як процес ототожнювання особистості з певною етнічною групою (етнічна ідентифікація).

Типи етнічної ідентифікації:

·придушення;

·планування;

·суперництво;

·конфлікт;

·асиміляція (злиття одного народу з іншими).

За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру, дві третини всіх насильницьких конфліктів у середині 90-х рр. ХХ ст. були міжетнічними.

Завдання соціології

Нині, особливо в західній соціології, акцент робиться не на конфліктах, а на виявленні тих точок соціальної напруженості, які можуть згодом перерости у конфлікти.

Проблема націоналізму

Рух, пов’язаний з боротьбою за самовизначення у вигляді створення держави, називається націоналізмом. Англійський соціолог Е.Геллнер визначив епоху, яка почалася з часу Французької революції 1789 р., як епоху «пришестя націоналізму».

Теорія етнічного націоналізму ф.Ріггса

Автор використовує японське слово «цунамі». Етнічний націоналізм можна уявити як три велетенські хвилі цунамі. Цунамі №1 було переважно європейським, головною темою був характер об’єднання, створення держави. Це спонукало до цунамі №2. Внутрішні й зовнішні меншини, які були підкорені пануванню націй-держав, вимагають для себе автономії (ХХ ст.). Цунамі №3. Кожна з нових держав встановлювала свій суверенітет у довільних кордонах, проведених імперськими завойовниками; всі ці кордони лише приблизно збігаються з традиційними етнічними межами.