- •Теорія твору як навчальний предмет
- •Зв'язок теорії твору з іншими науками та навчальними дисциплінами
- •Твір як феномен соціальної дійсності
- •Твір і епоха
- •Твір як продукт мовленнєвої діяльності людини.
- •6. Твір як втілення задуму автора
- •7. Художньо-мовна свідомість
- •9. Психологія образного відображення дійсності
- •11. Авторська маска центр постмодерністського твору
- •10 Мовна діяльність автора.
- •12. Колаж як спосіб організації текстової єдності
- •13. Різновиди оповідних інстанцій
- •14. Оповідні рівні в художньому творі
- •15. Фігура читача у творі
- •Місце читача в комунікаційному процесі
- •Професійне та аматорське читання твору.
- •Правильність сприйняття тексту.
- •Глибинний сенс твору. Гено-текст і фено-текст у творі.
- •22 Питання. Психологічні умови якісного сприймання твору
- •23. Художній образ і мовна особистість
- •24) Класифікація художнього образу (автологічний, метологічний).
- •25) Символ як спосіб розкриття образу.
- •26. Алегорія як спосіб розкриття образу.
- •27. Підтекст як спосіб розкриття твору.
- •28. Категорія модальності у тексті.
- •29. Суб’єкт оповіді у художньому творі.
- •30. Сюжет і фабула – способи організації твору.
- •31. Конструкція і дискурс – способи організації текстової єдності
- •32. Наратив як спосіб осмислення дійсності.
- •33. Наративна типологія
- •34. Форми авторства в тексті офіційно-ділового стилю
- •35. Форми авторства в тексті наукового стилю
- •36. Форми авторства в тексті художнього стилю.
- •37. Оповідна інстанція в художньому тексті.
- •38. Зміст і форма твору
- •39. Рівні зображувальності твору.
- •40. Тема – узагальнена основа змісту.
- •41 Питання. Зв’язок теми з іншими елементами змісту – ідеєю і концепцією
- •42 Питання. Сприймання і розуміння тексту
- •43 Питання. Поняття про композицію твору
- •44 Питання. Елементи композиції твору
- •45 Питання. Типи композиційної організації
- •46) Хронологічна форма поєднання композиції.
- •47) Ретроспективна форма поєднання композиції.
- •48) Монтажна форма поєднання композиції.
- •50) Стиль як відображення способу мислення.
- •51. Діалогічність як закономірність моделювання комунікативного акту.
- •52.Текст як функціонально-стильова категорія.
- •53. Авторська індивідуальність у тексті.
- •54. Інформативність тексту.
- •55.Способи підвищення інформативності.
- •56. Сенс і значення у тексті
- •58. Способи створення напруженого тексту.
- •59 Питання. Особливості класичного, реалістичного, модерністського і постмодерністського текстів
Твір і епоха
Твір – це продукт мовної діяльності людини, найчастіше закріплений в тексті.
Свідомість людини є історичною. Її не можна розглядати поза розвитком історії, розвитком суспільства. Суспільна свідомість, відповідно, змінюється, розвивається, накопичуючи іманентні ресурси. Паралельно з розвитком історичним, культурним зазнає змін і текстова єдність як результат художньої творчості, котра виявляє себе як форма суспільної свідомості. У такий спосіб, цілком закономірним стає виникнення принципово нових текстових динамік, котрі виявляють себе у накопиченні мовного арсеналу та нових теоретичних конструктів, що поступово ускладнюють текстову єдність. Надзвичайно важливим є підхід М. Гайдеггера, який прагнув розглядати текст і «себе» як характеристику буття, без якої вони стають неістинними та хибними. Процес «вживання» у внутрішній світ автора через фіксацію змістовного, граматичного й інших шарів тексту сприяє створенню емпатії, що допомагає збагнути суб’єктивність автора та його твору..
Твір як продукт мовленнєвої діяльності людини.
Твір – це продукт мовної діяльності людини. Є предметом, знаряддям діяльності журналіста. Вивчається твір, як продукт мовної діяльності автора; як предмет читацького сприйняття; Як носій інформації так і носій впливу на маси. Твір – це продукт мовної діяльності людини, найчастіше закріплений в тексті. Твір – це мовне вираження творця. Твір створюється за законами мовної діяльності, текст за правилами користування знакової системи.
Мовна діяльність. Діяльність ми називаємо складну сукупність процесів, які об’єднані загальною спрямованістю на досягнення певного результату. Суттєвою ознакою діяльності вваж: 1. цілеспрямованість. 2. структурованість. Мовна діяльність складається з усіх проявів мовної поведінки носія мови. Отже, мовна діяльність – це один із наймолодших видів діяльності людини і як будь-який вид діяльності вона може бути, як професійною, так і непрофесійною. Для звичайного мовця характерна неусвідомлена мовна діяльність. професійне мовлення відрізняється від непрофесійного мовлення більшою і спеціальною усвідомленістю процесу породження висловлювання та його сприймання (перцепції). Найважливіша риса проф мовлення – це цілеспрямованість. цілеспрямоване мовлення відрізняється більшою чіткістю та точністю висловлювання. Журналіст та редактор – професійні мовці, які суттєво впливають своїм мовленням на суспільство і виражають потреби суспільства. Редактор та журналіст стоять перед необхідністю усвідомлення власного мовлення, та його вдосконалення.
У залежності від установки дослідників на структуралістські, структурно-комунікативні або рецептивно-естетичні посилання виникають різні інстанції оповіді літературного (наративного) тексту. Єдиного погляду на це питання у сучасних дослідників немає. Автор і читач знаходяться на протилежних полюсах процесу худ. Комунікації, тому хуж. Комун. Відбувається на двох рівнях: - на рівні реальних автора і читача, що знаходиться поза текстом твору. – на рівні численних інстанцій, що знаходяться всередині тексту твору.