1.5 Запити і форми

Запити – служать для вилучення даних із таблиць та умов надання їх користувачеві в зручному вигляді. З їхньою допомогою виконують відбір даних, їх сортування і фільтрацію. Можна виконати перетворення даних із заданому алгоритму, створювати нові таблиці, виконувати автоматичне заповнення таблиць даними, імпортованими з джерел, виконувати найпростіші обчислення в таблицях й багато іншого.

Особливість запитів у тому, що вони черпають дані з підставових таблиць та створюють з їхньої основі тимчасову результуючу таблицю ( моментальний знімок ) – образ відібраних з підставових таблиць полів і записів. Фундаментальна обізнаність із спосіб відбувається швидше, і ефективніше, ніж із таблицями,хранящимися на жорсткому диску.

ОновленняБД теж здійснити у вигляді запиту. У базові таблиці всі дані вносять у порядку надходження, тобто. де вони упорядковані. Але з відповідному запиту можна отримати роботу відсортовані і відфільтровані за потрібне чином дані.

Форми – кошти на введення даних, надають користувачеві необхідних заповнення поля. Вони можна розмістити спеціальні елементи управління (лічильники,раскривающиеся списки, перемикачі, прапорці та інші) для автоматизації введення. Приклад, заповнення певних полів бланка. При виведення даних із допомогою форм можна примі>нять спеціальні кошти їх оформлення.

1.6 Системи програмування. Поняття системи програмування

Система програмування – інструментальне ПО, призначене на підтримку розробки програмних систем на етапах програмування і налагодження. Кожна система програмування повинен мати певний вмонтований у ній мову програмування, готовий до спілкування з людиною – розробником програмної системи.

У узагальненому разі до створення програми на обраному мові програмування треба мати такі компоненти .

1. Текстовий редактор. Так як текст програми записується з допомогою слів, що відбуваються від англійської, і символів для записи різноманітних операцій, то формувати файл з вихідним текстом програми за будь-якому редакторі. Спеціалізовані редактори орієнтовані конкретний мову програмування. Такі редактори створено всіх популярних мов програмування і додатково можуть автоматично перевіряти правильність синтаксису програми безпосередньо під час її введення.

2. Компилятор . Вихідний текст з допомогою >программи-компилятора перетворюється на машинний код.

Аналізуючи цей етап створюється проміжний об'єктний код (двоїчний файл, стандартне рішення .OBJ ).

3. Редактор зв'язків і бібліотеки функцій . Вихідний текст великий програми, зазвичай, складається з кількох модулів. Кожен модуль полягає окремий файл з об'єктним кодом, які потім потрібно поєднати у єдине ціле. До них потрібно додати машинний код підпрограм, що реалізують різні стандартні функції (наприклад, обчисленняsin іcos ). Такі функції зберігають у бібліотеках (файли з розширенням .LIB ), що поставляються разом із компілятором.

Объектний код обробляється спеціальної програмою – редактором зв'язків чи збирачем , який виконує зв'язування об'єктних модулів і машинного коду стандартних функцій, знаходячи в бібліотеках, і формує не вдома працездатне додаток – >исполнимий код для конкретної платформи.

Якщо з якихось причин об'єктний модуль чи потрібна бібліотека не знайдено, то складальник повідомляє про помилку та готовою програми неможливо.

4.Исполнимий код – це закінчена програма, що можна запустити будь-якою комп'ютері, де встановлено операційна система, на яку цю програму створювалася. Зазвичай, підсумковий файл має розширення .EXE чи .COM .