46. Поняття, класифікація та види екологічних правопорушень.

Екологічним правопорушенням є протиправне діяння (дії або бездіяльність), що порушує встановлений порядок у сфері охорони навколишнього природного середовища, здійснення природокористування, реалізацію права власності на природні об'єкти,дотримання норм екологічної безпеки та реалізацію екологічних прав та свобод громадян.

Екологічні правопорушення можна класифікувати за багатьма критеріями:

1. За видами юридичної відповідальності та характером санкцій:

- екологічні дисциплінарні проступки;

- цивільно-правові правопорушення в екологічній сфері;

- екологічні адміністративні проступки;

- екологічні злочини.

2. За суб'єктним складом:

- екологічні правопорушення, що здійснюються фізичними особами;

- екологічні правопорушення, що здійснюються особами зі спеціальним статусом (посадовими, службовими особами тощо);

- екологічні правопорушення, що здійснюються юридичними особами.

3. За об'єктом правопорушення:

- порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- земельні правопорушення;

- водні правопорушення;

- гірничі (надрові) правопорушення;

- фауністичні правопорушення;

- порушення лісового законодавства та флористичного законодавства;

- правопорушення у сфері охорони атмосферного повітря;

- правопорушення у сфері особливо цінних територій та об'єктів;

- правопорушення у сфері поводження з небезпечними речовинами та відходами.

Види екологычних правопорушень(ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища)

- порушення у сфері реалізації екологічних прав та свобод громадян (порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; відмова від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища,а також про джерела забруднення, приховування випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення);

- порушення норм екологічної безпеки та невжиття заходів щодо попередження негативного впливу на довкілля (порушення вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, у тому числі подання завідомо неправдивого експертного висновку та невиконання вимог державної екологічної експертизи; фінансування і впровадження у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи; порушення екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд,пересувних засобів та інших об'єктів; невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище);

- порушення порядку здійснення природокористування (допущення наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; перевищення лімітів та порушення інших вимог використання природних ресурсів, у тому числі їх самовільне спеціальне використання; порушення порядку здійснення загального та спеціального природокористування природними об'єктами);

- порушення у сфері екологічного управління (невиконання розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчинення опору їх представникам, приниження честі і гідності працівників, які здійснюють контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища,посяганні на їх життя і здоров'я);

- порушення у сфері здійснення окремих видів діяльності, що впливає на довкілля (порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних,радіоактивних речовин та відходів; порушення природоохоронних вимог під час вчинення діяльності, пов'язаної з використанням генетично модифікованих організмів; порушення порядку здійснення підпри-ємствами, установами, організаціями діяльності, що впливає на довкілля та здоров'я населення);

- порушення законодавства про особливо цінні території та об'єкти (невиконання вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України).

47.      Обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

2. Діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути:

обмежена - на певний період (до виконання необхідних природоохоронних заходів) встановлюються зменшені обсяги викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів у цілому по підприємству чи по окремих його цехах (дільницях) і одиницях обладнання;

тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання необхідних природоохоронних заходів зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання;

припинена - повністю припиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

3. Рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) та припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища приймають у межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду, інші спеціально уповноважені державні органи та органи місцевого самоврядування. 4. Діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема:

а) введення в дію підприємств, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних вимог і виконання заходів, передбачених проектами на їх будівництво (реконструкцію);

б) відсутності споруд, устаткування і пристроїв для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, а також приладів контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та характеристиками шкідливих факторів на підприємствах, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, або порушення правил експлуатації зазначених споруд, устаткування, пристроїв і приладів;

в) використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів;

г) перевищення гранично допустимих чи тимчасово узгоджених викидів і скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, рівнів акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого впливу фізичних факторів, біологічного впливу та радіоактивного забруднення;

д) порушення екологічних вимог при виробництві, зберіганні, транспортуванні, знешкодженні, захороненні токсичних та інших речовин, небезпечних для навколишнього природного середовища, здоров'я та життя людей;

е) відсутності або нездійснення заходів, спрямованих на запобігання залповим викидам і скидам, що створюють високі та екстремально високі рівні забруднення повітряного та водного басейнів і грунтів, становлять небезпеку для здоров'я та життя людей, тваринного і рослинного світу;

є) виробництва й експлуатації транспортних та інших пересувних засобів і установок, у викидах та скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи;

ж) впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, Підставою для припинення діяльності підприємств є систематичне перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів та екологічних стандартів, що не можуть бути усунуті з технічних, економічних чи інших причин. 6. Рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємства підлягає виконанню в строки, зазначені у цьому рішенні. 7. Не допускаються термінові тимчасова заборона (зупинення) чи припинення діяльності підприємства, якщо це може призвести до виникнення аварійної ситуації. 8. У разі невиконання рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств винні особи несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. 9. Державні органи, що прийняли рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств або скасування таких рішень, надсилають у тридобовий строк відповідну інформацію Радам народних депутатів, на території яких знаходяться підприємства.

10. Відновлення діяльності підприємств здійснюється з письмового дозволу органу, який прийняв рішення про тимчасову заборону (зупинення) діяльності, або його вищого органу.

11. Рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств може бути оскаржено в судовому порядку.

12. У разі необгрунтованого обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств винні в цьому службові особи несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. (

48.      Особливості майнової відповідальності за шкоду, заподіяну екологічним правопорушенням.

Відшкодування шкоди та збитків, завданих внаслідок вчинення екологічних правопорушень, відбувається в процесі застосування цивільно-правової (майнової) відповідальності, яка полягає у відшкодуванні конкретної майнової шкоди, викликаної протиправним порушенням чужих суб'єктивних цивільних прав або чужих благ.

Загальні засади застосування цивільно-правової відповідальності визначені в ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» («Особливості застосування цивільної відповідальності»), якою передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Визначення розміру збитку є одним зі складних елементів процедури компенсації. Складність полягає в тому, що в більшості випадків природні об'єкти не мають заздалегідь зафіксованої ціни. Тому використовується два способи визначення розміру збитку та розміру його компенсації.

Нормативний або таксова спосіб компенсації шкоди вирішує два завдання - компенсувати понесені втрати і покарати того,хто спричинившкоду. Даний спосіб застосовується з метою компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону і використання тваринного світу і лісів. Його сенс полягає в тому, що в нормативних правових актахвизначається фіксована сума за незаконне використання кожного примірника незаконно добутої тварини чи рослини. Такси враховують екологічну цінність таких природних об'єктів і спеціальні умови їх охорони (наприклад, видобуток тварин у заповідниках).

Найбільш поширеним є другий, - калькуляційний спосіб відшкодування екологічної шкоди. Його сенс полягає в тому, що стосовно до кожного випадку заподіяння шкоди провадиться індивідуальний економічний підрахунок шляхом складання вартості втраченого або пошкодженого майна.

Відшкодування екологічної шкоди на практиці стикається з величезними труднощами, головним чином, пов'язаними з доведення причинного зв'язку між діями, що спричинила шкоду й наслідками, шкідливими наслідками. Не завжди можливо переконливо довести, що стан природного середовища змінилося в негативну сторону як наслідок дій конкретних осіб, а майнова шкода виникла як наслідок зміни стану навколишнього середовища.

Шкода відшкодовується добровільно або за рішенням суду за позовом потерпілої сторони.