78. Відповідальність фізичних і юридичних осіб за шкоду, заподіяну лісовому господарству, її компенсація та відшкодування.

Шкоду, заподіяну лісовому господарству відшкодовують від­повідно до загальних принципів цивільного права, це є один із різновидів майнової цивільно-правової відповідальності. Наяв­ність шкоди — обов'язкова умова настання майнової відпові­дальності.Шкоду, заподіяну порушеннями лісового законодавства, по­діляють на договірну і позадоговірну.Договірна шкода виникає внаслідок вчинення порушення законним лісокористувачем, котрий має відповідний дозвіл (лісорубний квиток (ордер), лісовий квиток) на здійснення лі­сокористування і не додержується вимог, передбачених у цьо­му дозволі та інших актах лісового законодавства (ЛК, Прави­лах відпуску деревини на пні, Санітарних правилах в лісах України та ін.).Позадоговірна шкода заподіюється лісопорушеннями, суб'­єктами яких є особи, що не мають законних підстав для здійс­нення спеціального лісокористування.Відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або від­шкодувати збитки в повному обсязі.Основним способом відшкодування шкоди, заподіяної лісо­вому господарству, є відшкодування збитків, тобто компенса­ція грошового еквівалента, грошової оцінки негативних наслід­ків лісопорушення, як тих, що вже виникли, так і тих, що ма­ють перспективний характер, що зумовлено наявністю в струк­турі шкоди екологічної складової — зруйнованих або пошко­джених зв'язків між елементами лісової екосистеми. Екологіч­ну шкоду усувають шляхом відновлення природних ресурсів, відтворення природного об'єкта в натурі, оздоровлення довкіл­ля. Однак іноді її взагалі не можна ліквідувати, тому чинне за­конодавство передбачає стягнення з правопорушника відповід­них грошових сум, котрі в подальшому мають спрямовуватися на вжиття природоохоронних заходів.Шкоду, заподіянулісовимиправопорушеннями, можебутивідшкодованоівнатурі. Суди повинні зобов'язувати винних осіб до цього в тих випадках, коли це можливо, наприклад відновити еродовані внаслідок порушення технології заготівлі деревини ґрунти, розчистити звалище відходів тощо. Це, насам­перед, стосується тих лісопорушень, що заподіюють лише еко­номічну шкоду і не завдають екологічної, наприклад, пошко­дження або знищення лісогосподарських знаків.

ЗК закріпив можливість приватної власності на землі лісо­вого фонду та вирощені на них насадження (ч.ч. 2-3 ст. 56), а це, своєю чергою, передбачає включення таких ділянок до ци­вільного обігу. Отже, до складу збитків у разі знищення лісу має входити ринкова вартість ділянки лісового фонду як ціліс­ного комплексу, а не лише вартість не вилучених внаслідок порушення ресурсів — втраченої чи недоотриманої деревини, живиці, іншої природної сировини. Саме цей елемент збитків, заподіяних лісопорушенням, має відповідати прямим збиткам у їх цивільно-правовому визначенні. Щодо неотриманої природ­ної сировини, то, залежно від того, яким об'єктам і яку саме шкоду було заподіяно, її вартість може бути віднесено як до прямих збитків (наприклад, самовільна рубка стиглих або пе­рестиглих деревостанів), так і до втраченої вигоди (самовільна рубка молодих дерев, що не досягли віку стиглості).У структурі збитків, заподіяних порушеннями лісового за­конодавства, визначають такі елементи: прямі збитки, тобто вартість знищеного або пошкодженого лісу; втрачена вигода, тобто вартість лісових ресурсів, що утворилися б у майбутньо­му, якби цьому не перешкодило лісопорушення; невикористані витрати праці й матеріальних засобів, вкладені у лісове госпо­дарство з метою покращення стану лісів, підвищення їх про­дуктивності тощо; майбутні витрати, які доведеться зробити з метою відновлення порушеної природної рівноваги.Причому до цього елемента збитків належать витрати не лише на лісо­відновлення, а й на приведення у сприятливий стан інших природних об'єктів, екологічно пов'язаних з лісом, та довкілля в цілому.З метою врегулювання деліктних відносин законодавець встановлює два основних способи обчислення розміру заподі­яної шкоди: за чітко визначеними таксами або, якщо цього вимагає характер лісопорушення, з використанням розрахунко­вого методу. Щодо договірної відповідальності, то тут маютьзастосовуватися майнові стягнення, передбачені Правилами відпуску деревини на пні та Санітарними правилами в лісах України.Розглянемо спочатку таксовий метод визначення розміру шкоди, заподіяної порушеннями лісового законодавства. Такси за юридичною природою — це специфічні майново-правові са­нкції, головна функція яких—компенсація шкоди, заподіяної неправомірним використанням природних об'єктів. Розмір такс залежить від розміру заподіяної шкоди. Однак, на відміну від санкцій цивільно-правової відповідальності, яка передбачає в першу чергу відшкодування шкоди в натурі і лише у разі неможливості цього — грошову компенсацію, такси станов­лять заздалегідь обчислений і зафіксований у твердій грошовій сумі розмір шкоди. Цим вони нагадують штраф як захід адмі­ністративного впливу. У складі такс передбачено такий компо­нент, як затрати на відновлення природних об'єктів, причому навіть у тих випадках, коли компенсація збитків є практично неможливою, враховуючи незворотність деяких природних процесів.Єдине призначення такс — бути критерієм для визначення розміру шкоди, заподіяної природним об'єктам. Вони відобра­жають один із способів обчислення шкоди, однак останній не може бути підставою для виділення особливого виду відпові­дальності. Таксовий метод підрахунку шкоди не змінює поряд­ку застосування принципів та умов майнової відповідальності, тому варто погодитися із думкою про те, що майнова відпо­відальність за порушення вимог екологічного законодавства із застосування такс є цивільно-правовою відповідальністю.Таксовий метод при визначенні відшкодування застосовують тільки до тих видів лісопорушень, які прямо визначено в зако­нодавстві, в усіх інших випадках — загальні правила цивільної відповідальності, пов'язані із заподіянням шкоди внаслідок по­рушення екологічного законодавства (ст. 69 Закону України «Про охорони навколишнього природного середовища»).

Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству, затверджено постановою Кабінету Міністрів.Розміри стягнень диференційовано залежно, перш за все, від того, яке правопорушення мало місце і в якій групі лісів його вчинено. Оскільки до першої групи належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції, то стягненняза відповідні лісопорушення є вищими, ніж за аналогічні по­рушення в лісах другої групи, що поряд з екологічним, мають експлуатаційне значення. Особливо обумовлено законодавцем також відповідальність за знищення або пошкодження лісових культур, насаджень і молодняка природного походження та са­мосіву в гірських лісах Карпат і Криму (примітка 1 до додат­ку № 3 до згаданої Постанови). Майнові санкції за це пору­шення збільшено вдвічі, знову ж таки, через особливу екологі­чну роль цих лісів.У додатках № 1 та № 9 розміри стягнень залежать також від породи та якості знищених або пошкоджених дерев та ча­гарників. Наприклад, при пошкодженні до ступеня неприпи-нення росту самшиту, кипариса, айланта, платана, горіхів усіх видів, еталонних дерев і дерев на елітних лісонасіннєвих план­таціях таксу збільшено вдвічі, а за їх незаконної рубки або по­шкодження до ступеня припинення росту — втричі. Таку ж дво- і трикратну відповідальність встановлено відповідно за пошкодження і знищення молодих хвойних дерев віком до 41 року в грудні — січні. У разі привласнення буреломних, вітро­вальних дерев, а також самовільної рубки сухостійних дерев розмір відшкодування зменшується удвічі.При визначенні розміру майнових стягнень враховують та­кож затрати людської праці, внесені в лісове господарство.Крім того, розмір відшкодування залежить також від діаме­тру дерева у корі біля шийки кореня, віку знищених або по­шкоджених лісових культур та деяких інших чинників.Більші розміри відшкодування передбачено чинним законо­давством для випадків, коли пошкоджено або знищено лісові рослини, занесені до Червоної книги України або які ростуть на природно-заповідних територіях.Майнову відповідальність у цьому випадку регламентує постанова Кабінету Міністрів України «Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Черво­ної книги України» (з наступними змінами).Питання заподіяння шкоди лісам, що ростуть у межах те­риторій природно-заповідного фонду, розглядає постанова Ка­бінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчис­лення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єк­тів природно-заповідного фонду України».Таксимаютьбутиобґрунтованими, і, попринавсюсвоюумовність, максимальнонаближатисядовідображеннявсіхне­гативнихнаслідківправопорушення. Розрахунок такс має бути проведено таким чином, щоб досягти відшкодування шкоди в повному обсязі, охопити всі елементи збитків, тобто, щоб у кожному випадку вчинення екологічного, і, зокрема, лісового правопорушення, розмір майнового стягнення відповідав роз­міру й характеру шкоди.У разі заподіяння договірної шкоди до осіб, винних у вчи­ненні лісопорушення, застосовуються майнові стягнення, пе­редбачені Правилами відпуску деревини на пні, Санітарними правилами в лісах України. Суб'єктами таких правопорушень можуть бути лише законні лісокористувачі, права та обов'язки яких визначено названими нормативно-правовими актами і лі­сорубним квитком (ордером) або лісовим квитком.Розміри майнових стягнень визначаються видом вчиненого лісопорушення. Залежно від характеру протиправних дій вико­ристовуються різні умовні одиниці. В більшості випадків май­нові стягнення є кратними до такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні.

Критерієм для визначення розміру шкоди, згідно з Прави­лами відпуску деревини на пні, є також витрати на відновлен­ня пошкодженого або знищеного.

Майнову відповідальність лісокористувачів регламентують також Санітарні правила в лісах України, п. 52 яких встанов­лює такі розміри стягнень:

• за проведення суцільної санітарної рубки насаджень без по­переднього обстеження їх спеціальною комісією або з об­стеженням, але без лісопатолога спеціалізованої служби лісозахисту (міжрайонного інженера лісопатолога), а на тери­торіях природно-заповідного фонду (за винятком заказниківта господарських зон національних природних і регіональ­них ландшафтних парків) і без представника органу Мінекоресурсів — десятикратна таксова вартість зрубаної дере­вини;

• за невивезення з лісосіки деревини в установлений термінабо залишення її в місцях рубок, на верхніх складах, вантаж­них пунктах та інших територіях на відстані менше ніж 2

• км від лісових насаджень (за винятком деревини зрубаноїпід   час  лісовпорядкування,  проведення   наукових   дослі­джень, інших вишукувальних робіт), якщо залишену деревину не захищено від шкідників та хвороб, — двократна так­сова вартість цієї деревини;

• за несвоєчасне очищення або з порушенням вимог лісовогозаконодавства місць рубок від порубкових залишків, заха­ращення просік, доріг, смуг, завширшки ЗО м, що приляга­ють до лісосік, — за кожний га неочищеної або захараще­ної території — половина таксової вартості деревини, зру­баної з 1 га лісосіки (сплата суми стягнення не звільняє лі­созаготівельника від проведення очищення місць рубок увизначені терміни);

• за порушення термінів проведення санітарних рубок — три­кратна таксова вартість деревини, що підлягає вирубуванню;

• за несвоєчасне виявлення лісокористувачем осередків шкід­ників із загрозою об'їдання 25 і більше відсотків листя,хвої: у листяних насадженнях — таксова вартість, а у хвой­них— двократна таксова вартість деревини втраченого узв'язку з цим приросту насаджень.