- •§ 1. Дійсні числа.
- •1.1.Множини.
- •1.2. Множина дійсних чисел.
- •1.3. Числові проміжки.
- •1.4. Модуль дійсного числа
- •§ 2.Функція.
- •2.1. Функція. Найпростіші властивості функції.
- •2.2. Способи завдання функцій
- •3.1. Числова послідовність
- •3.2. Поняття нескінченно малої величини.
- •3.3. Обмежена і нескінченно велика величина.
- •§ 3. Границі послідовностей і функцій.
- •3.4. Основні властивості нескінченно малих.
- •§4. Границя змінної
- •4.1 Границя послідовності
- •4.2.Властивості границі.
- •4.3. Границя суми, добутку і частки.
- •4.4. Границя функції
- •4.5 Односторонні границі.
- •§ 5 Обчислення границь
- •5.1. Невизначені вирази
- •5.2 Перша важлива границя.
- •5.3 Друга важлива границя
- •§6. Порівняння нескінченно малих функцій.
- •6.1 Класифікація.
- •6.2 Властивості еквівалентних нескінченно малих.
- •§7 Неперервність функції.
- •7.1 Приріст функції
- •7.2 Неперервність функції у точці.
- •7.3 Неперервність функції в точці.
- •7.4 Неперервність функції на відрізку.
- •Диференціальне числення функції однієї змінної.
- •8.1. Миттєва швидкість.
- •8.2. Означення похідної. Механічний та фізичний зміст похідної.
- •8.3. Схема знаходження похідної.
- •8.4. Геометричний зміст похідної. Дотична та нормаль.
- •8.5. Неперервність та диференційованість.
- •§ 9. Основні правила диференціювання.
- •§10 Похідні вищих порядків .
- •10.1 Похідні вищих порядків явно заданої функції.
- •10.2 Похідні вищих порядків неявно заданої функції.
- •10.3 Диференціювання функцій, заданих у параметричній формі.
- •§11 Диференціал функції.
- •11.1 Поняття диференціала.
- •11.2 Геометричний та механічний зміст диференціала.
- •11.3 Властивості диференціала.
- •11.4 Інваріантність форми диференціала.
- •§12. Деякі теореми диференціального числення.
- •12.2 Теорема Коші
- •12.3 Теорема Лагранжа.
- •12.4 Правило Лопіталя
- •§13. Застосування диференціального числення для дослідження функцій.
- •13.1. Зростання та спадання функції.
- •13.2. Поняття екстремуму.
- •13.3. Необхідна умова екстремуму.
- •13.4. Достатні умови екстремуму.
- •13.5 Знаходження екстремуму за допомогою другої похідної.
- •13.6 Найбільше і найменше значення функції на відрізку.
- •13.7 Опуклість і вгнутість кривих.
- •13.8.Асимптоти кривої.
8.4. Геометричний зміст похідної. Дотична та нормаль.
Дамо
загальне означення дотичної. Розглянемо
криву L
і
на ній точки
.
T
М
Пряму
,
що проходить через ці точки називають
січкою. Нехай точка
,
рухаючись вздовж кривої, наближається
до точки М. Тоді січна повертатиметься
навколо точки М, а довжина відрізка
прямуватиме до нуля.
Якщо
при цьому і величина кута
Т
прямує до нуля, то пряму МТ називають
граничним положенням січної
,
тобто дотичної до кривої в точці М.
З
означення випливає, що існування дотичної
не залежить, з якого боку точка
наближається до точки М.
Якщо
січна
наближається до різних прямих, або
взагалі не наближається ні до якої
прямої, то М – точка ізлому і вважається,
що в т.М дотичної немає.
М
Нехай крива задана рівнянням y=f(x) і має в точці М(х,у) не вертикальну дотичну. Розглянемо задачу про знаходження кутового коефіцієнта цієї дотичної.
y+Δy
y=f(x)
α
T x Δx x+Δx |
Надамо
аргументу х приросту Δх: тоді значенню
(х+Δх) відповідатимуть значення функції
y+Δy
= f(x+Δx)
і точка
(х+Δх;
y+Δx)
на кривій.
Проведемо січну і позначимо через φ кут, утворений цією січною з додатним напрямом осі Ох. Кутовий коефіцієнт січної дорівнює
Якщо
,
то точка
прямує
до точки М вздовж кривої, а січна
,
повертаючись навколо точки М, переходить
у
дотичну МТ. Кут φ при цьому прямує до
деякого граничного значення α.
Похідна
,
знайдена від функції y=f(x)
та обчислена у точці
,
тобто
є
кутовий коефіцієнт дотичної до графіка
функції y=f(x)
у точці з абсцисою
.
Це геометричний зміст похідної.
Рівняння
дотичної, яка проходить через точки
буде:
Нормаллю до кривої називається пряма, що проходить через точку дотичну, перпендикулярно до дотичної.
8.5. Неперервність та диференційованість.
Згідно визначенню
Якщо
ця границя існує і скінченна, то кажуть,
що функція y=f(x)
диференційована у точці
.
Функцію називають диференційованою в
деякому проміжку, якщо вона диференційована,
тобто має похідну в кожній точці цього
проміжку. У точках розриву функції
y=f(x)
при
і
скінченна границя відношення
не існує. Отже, неперервність функції
– необхідна умова її існування. Але
функція, неперервна в точці, не обов’язково
має похідну у цій точці.
Приклад.
Визначимо,
як поводиться функція в точці
.
Якщо Δх<0, то
При Δx>0 Δy = f(1+Δx) - f(1) = [2 - (1+Δx)]-1= - Δx;
Отже, відношення при має різні односторонні границі. Таким чином, звичайна границя в точці не існує і в цій точці функція f(x) не має похідної, хоч сама функція неперервна.
Геометрично це означає, що у відповідній точці на графіку функції або не існує однозначно визначеної дотичної, або похідна перпендикулярна до осі ох:
y
y
y
0
x
0
x
0
x
Функцію f(x) називають гладкою на деякому проміжку, якщо на цьому проміжку вона сама і її похідна неперервні. Графік такої функції називають гладкою кривою. У будь-якій точці гладкої кривої існує дотична, кутовий коефіцієнт якої неперервно змінюється разом із точкою дотику.

Y
Δy
y
M A
0
x