Історія

Автомобілебудування, як галузь машинобудування зародилася в 80-х - 90-х роках XIX століття у Франції і Німеччині, а у кінці XIX - початку XX віків в Англії, Австро-Угорщині (Богемія і Штирия), Італії, США, Бельгії, Канаді, Швейцарії, Швеції і Російській Імперії у зв'язку з об'єктивною громадською потребою в механізації сухопутного безрейковий перевезення (передусім військових) і витісненні з це область людський діяльність мускульний сила тварина (і людей). З середини XX століття автомобілебудування відноситься до зрілих галузей промисловості з високою (і все що зростає) мірою монополізації.

У 1930-х роках автомобілебудування індустріального типу було створене в СРСР.

У 1930-1950-і роки практично припинилося використання продукції деревообробної промисловості, чиї вироби в кузовобудуванні були замінені сталевими деталями.

У 1950-60-х автомобільна промисловість почала інтенсивно розвиватися в Японії, досить активно у Бразилії, Мексиці, Аргентині, Іспанії, і обмежено в Індії, КНР і низці інших країн.

У 1950-х японська фірма Toyota застосувала грунтовану на Кайдзен систему гнучкої організації виробництва і підвищення якості, відому як "метод Тойоты".

З середини 1970-х широке поширення отримали верстати з автоматичним управлінням (ЧПУ) і автоматизовані виробничі лінії (особливо на шкідливих (забарвлення) і відповідальних (зварювання) ділянках) з промисловими роботами-маніпуляторами. До 1980-м поширення в автовиробництві отримали електронні інформаційні технології і логістика, що дозволили підвищити продуктивність праці, впровадити систему постачань комплектуючих "точно вчасно (канбан) ", а також що дозволили розширити варіанти індивідуальної комплектації автомобілів.

На початку 1980-х Японія відібрала звання світового лідера автомобілебудування у США, а в середині десятиліття почався інтенсивний розвиток автовиробництва в Південній Кореї. У 1990-х - початку 2000-х за допомогою провідних західноєвропейських автовиробників в деяких постсоціалістичних європейських країнах (Нові федеральні землі ФРН, Чехія і Румунія), автовиробництво було модернізоване (Skoda, Dacia) як і в деяких країнах азіатського регіону, передусім, в Китаї, який 2009 року став новим світовим лідером автомобілебудування і автоспоживання. В той же час, починаючи з 1980-х, багато європейських країн (окрім Німеччини) істотно ослабили свої позиції у світовому автомобілебудуванні.

З 1980-х світова гегемонія Великої трійки концернов-автопроизводителей із США (Дженерал Моторс, форд, Крайслер) також стала втрачати монополістичні позиції (на ринку Північної Америки), поступаючись, передусім, японським концернам, доповненим, згодом, корейськими і німецькими. Як найбільші, так і менш великі автовиробники багаторазово об'єднувалися (а також розходилися) з іншими в національні і транснаціональні концерни і консорціуми, і усе більш активно розміщували і розміщують свої виробництва в третіх країнах (передусім в Китаї).

У кінці XX століття широкої популярності набули конкурси легкових, а потім і вантажних машин "автомобіль року" спочатку європейського, а потім японського і північноамериканського ринків, а також всесвітній (англ.) і міжнародний легкових (англ.) і вантажних машин, на яких перемоги поперемінно брали автомобілі різних класів, виробників і країн. Також був проведений конкурс "Автомобіль століття" на якому, до речі, переміг Ford T (1908-1926).

З початком 1980-х років відзначається усе зростаюче використання виробів електронної промисловості - систем управління двигунами, коробками передач і трансмісією, систем пасивної (преднатяжителей і компенсаторів натягнення ременів безпеки, подушок і шторок безпеки, активних підголовників, систем супутникової аварійної сигналізації) і активної безпеки (АБС гальм, брейкассистеров, протизаносних систем і т. д.), активних светотехнических систем, радарів і сонарів, датчиків тиску повітря в шинах, гарнітур мобільного зв'язку "хэнд-фри", також бортових комп'ютерів, діагностичної і навігаційної системи, а останнім часом і автомобільний персональний комп'ютер або карпьютеров (онбордеров).

До найбільш важливих тенденцій світового автомобілебудування на початку XXI століття можна віднести особливу увагу до поліпшення екологічних і економічних показників ДВС (каталітичні нейтралізатори і дизелі нового покоління, нові типи палив, включаючи біопаливо), створення гібридних систем (ДВС+електромотор+акумулятор), підвищенню рівня безпеки (см вищий), поліпшенню ходових якостей (повний привід, електронні системи допомоги водінню), " інтелектуалізації" автомобіля в цілому.

Важной проблемой сегодня является проблема утилизации (рециклинга, рециклизации) вышедших из употребления автомобилей. В ряде государств приняты сегодня нормы, директивы и законы, требующие от производителей, в целях регулирования процессов рециклизации, полной информированности по части используемых ими материалов. Важным шагом к реализации этих законов и норм было создание единой международной информационной системы IMDS. Сегодня членами IMDS являются более 20-и представителей мирового автопрома.