6. Захист цивільних прав та інтересів

Конституція України у ст. 55 передбачає, що права і свободи людини та громадянина захищаються судом, і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Розвиваючи це положення ст. 15 ЦК відмічає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом немайнового або майнового права та інтересу, а способами цього захисту можуть бути:

1) визнання права. Такий спосіб захисту застосовується коли, наприклад, право власності на певну річ власника оспорюється, піддається сумніву, не визнається (392 ЦК);

2) визнання правочину недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ст. 216 ЦК);

3) припинення дії, яка порушує право. Так, Держспоживзазист та його органи мають право: приймати рішення про припинення у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг продажу та виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, - до усунення виявлених недоліків (Закон України "Про захист прав споживачів")

4) відновлення становища, яке існувало до порушення. Власник має право вимагати повернення йому індивідуально-визначеної речі із чужого незаконного володіння у відповідності до ст. 387 ЦК;

5) примусове виконання обов’язку в натурі можливо за ст. 620 ЦК у разі невиконання боржником обов’язку передати кредиторові у власність або користування річ, визначену індивідуальними ознаками;

6) зміна правовідношення як спосіб захисту може застосовуватися, наприклад, коли покупцеві продано товар неналежної якості, то він має право вимагати згідно із ст. 708 ЦК заміни товару на такий самий товар іншої моделі;

7) припинення правовідношення може застосовуватися завжди, коли право управненої особи порушується, або коли це передбачено законом. Так, ст. 249 ЦК передбачає, що особа, яка видала довіреність, може у будь-який час скасувати довіреність або передоручення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. На вимогу цієї особи та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в іншій спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), це закріплене у ст. 22 ЦК;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Моральна шкода полягає: 1) у фізичній болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб (ст. 23 ЦК);

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Правовий акт органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування , який не відповідає законові і порушує права власника за позовом власника майна у відповідності до ст. 393 ЦК визнається судом незаконним та скасовується.

Способи захисту, перелічені у ст. 16 ЦК не є вичерпними, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Також окрім судового захисту ЦК передбачає можливість захисту цивільних прав та інтересів Президентом України, органами державної влади, органами влади АРК або органами місцевого самоврядування, а також нотаріусом. Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 18 ЦК України). До того, ст. 55 Конституції України приписує, що кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Стаття 19 ЦК передбачає, що особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Право на захист особа здійснює на власний розсуд і нездійснення нею цього права не є підставою для припинення цивільного права, що порушено, крім випадків, встановлених законом, вказує ст. 20 ЦК. Детальніше розглянуті й інші способи захисту цивільних прав будуть характеризуватися далі.