3. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи

Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи складаються з наступних прав:

Право на ім'я, що полягає у праві на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції та праві на захист у випадку їх перекручення (ст. 294 ЦК).

Право на зміну імені має фізична особа, яка досягла 16 років, у порядку, встановленому у законі ( ст. 295 ЦК).

Право на використання імені означає, що фізична особа має право використовувати його у всіх сферах своєї діяльності, наприклад, в творчій діяльності, як сторона за договором тощо. Ст. 296 ЦК достатньо детально регламентує можливість використання імені фізичної особи без її згоди, а також випадки, коли таке використання забороняється.

Право на повагу до гідності та честі, які є недоторканними, і у раз порушення яких, фізична особа може звернутися до суду з позовом про їхній захист (ст. 297 ЦК).

Повага до людини, яка померла полягає в обов'язку кожного шанобливо ставитися до тіла людини, яка померла, до місця її поховання (ст. 298 ЦК).

Право на недоторканність ділової репутації має кожна фізична особа, як і право на її захист (ст. 299 ЦК). До речі, таке право, на відміну від всіх інших, які притаманні тільки фізичній особі, має і юридична особа.

Право на індивідуальність складається із можливості збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також права на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (ст. 300 ЦК).

Право на особисте життя та його таємницю означає, що фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб ( ст. 301 ЦК ) .

Право на інформацію проявляється у тому, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. В той же час, це забороняється відносно особистого життя фізичної особи без її згоди, окрім випадків, коли це стосується національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 302 ЦК).

Право на особисті папери означає, що вони (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) є власністю фізичної особи і вона сама визначає спосіб ознайомлення з ними (ст. 303 - 305 ЦК).

Право на таємницю кореспонденції, тобто листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції, їх використання, за випадками прямо передбаченими законодавством, можливо лише зі згоди особи, яка їх направила, та адресата (ст. 306 ЦК).

Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок або, як його ще можна назвати, право на власне відображення, означає всі зйомки допускаються тільки з її згоди, якщо річ не йде про відкриті зйомки на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного порядку (ст. 307 ЦК).

Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах проявляється у тому, що вони можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а якщо вона позувала авторові за плату, то без її згоди (ст. 308 ЦК).

Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості означає, що фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості, а цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності заборонена (ст. 309 ЦК).

Право на місце проживання має кожна фізична особа, як і право на його вільний вибір і зміну (ст. 310 ЦК).

Право на недоторканість житла полягає у тому, що проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбуватися лише за мотивованим рішенням суду та в інших, передбачених законом невідкладних випадках, а також у тому, що безпідставне виселення і примусове позбавлення житла не допускається (ст. 311 ЦК).

Фізична особа має право на вибір та зміну роду занять, але у випадках, передбачених законом, їй може бути заборонено виконувати певну роботу або обіймати певні посади (обмеження правоздатності), закріплено у ст. 312 ЦК.

Право на свободу пересування означає, що фізична особа з 14 років має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування, з 16 років - на вільний самостійний виїзд за межі України, а до 16 років, лише зі згоди батьків, піклувальників та в їхньому супроводі (ст. 313 ЦК).

Право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації належить кожній фізичній особі (ст. 314 ЦК).

Фізичні особи мають право на мирні зібрання, конференції, засідання, фестивалі тощо, а обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону (ст. 315 ЦК).

Перелік наведених особистих немайнових прав, а також прав, які встановлені Конституцією України та іншими законами, не є вичерпним.