2. Види та загальні схеми аутсорсингу.

2. Види аутсорсингу класифікують залежно від сфер діяльності:

1. ІТ-аутсорсинг;

2. фінансовий;

3. аутсорсинг трудових ресурсів;

4. маркетинговий (або аутсорсинг маркетингових функцій);

5. аутсорсинг логістики;

6. аутсорсинг документообігу тощо.

Дж. Брайан Хейвуд виокремлює, крім названих вище видів, аутсорсинг бізнес-процесів. Вважаємо, що це узагальнююче поняття, яке охоплює всі або кілька з названих вище видів аутсорсингу: фінансовий; трудових ресурсів; маркетинговий (або аутсорсинг маркетингових функцій); аутсорсинг документообігу тощо.

Потенційно взагалі будь-які бізнес-процеси є чи можуть бути об'єктом аутсорсингу. Проблема в тому, щоб оцінити, чи вигідно це в конкретному випадку. У кожному з названих видів аутсорсингу можна виокремити підвиди. Так наприклад, в ІТ-аутсорсингу можна визначити три основні напрямки:

1. Аутсорсинг кадрових ресурсів: полягає в залученні сторонніх фахівців до виконання найскладніших завдань, що потребують вузької спеціалізації та високого рівня кваліфікації. Так, організації невигідно утримувати в штаті вузького фахівця з конфігурації маршрутизаторів із високою зарплатою. Виконання цих функцій можна доручити провайдеру спеціалізованої фірми.

2. Аутсорсинг програмно-технічних та інфраструктурних систем: у багатьох випадках організації і підприємства відмовляються від створення власних потужних інформаційно-обчислювальних та магістральних каналів зв'язку і застосовують поділювані ресурси комплексів колективного використання. Класичним прикладом такого підходу є центри ІВМ. Крім цього, нині зростає популярність аналогічного підходу щодо використання програмного забезпечення. Дедалі більше організацій частіше використовують орендоване програмне забезпечення, надаючи перевагу такому методу купівлі у власність.

3. Аутсорсинг технологій: полягає у передачі вторинних технологій стороннім організаціям. Типовим прикладом є передача бухгалтерських функцій. Якщо працівник одержує заробітну плату за карткою (це реалізовано в Україні, Росії та решті країн СНД), він бере участь в аутсорсингу технологій.

Фінансовий аутсорсинг (організація і ведення бухгалтерського обліку) найцікавіший для невеликих підприємств, що прагнуть скоротити витрати на ведення власної бухгалтерії.

Фінансовий аутсорсинг може охоплювати такі елементи:

• робота з банком (виписки за рахунком, платіжні документи тощо);

• контроль і надання практичної допомоги у складанні первинних облікових документів і договорів;

• ведення синтетичного бухгалтерського обліку;

• підготовка і здача всієї звітності (квартальної та річної);

• експертиза стану і постановка (відновлення) бухгалтерського обліку, розробка облікової політики, ведення бухгалтерського обліку за всіма реєстрами і його інтегрування в систему фінансового й управлінського обліку підприємства;

• впровадження і підтримка фінансово-організаційних схем, що дають змогу оптимізувати податкові виплати.

Зовнішнє бухгалтерське обслуговування містить такі стандартні функції внутрішньої бухгалтерії підприємства:

• підготовка первинної звітної документації за господарськими операціями;

• поточне ведення бухгалтерського обліку за всіма реєстрами обліку;

• складання реєстрів обліку;

• розрахунок заробітної плати і нарахування податків на фонд оплати праці;

• розрахунок податків;

• складання зовнішньої бухгалтерської звітності, подання звітності в ДПА, позабюджетні фонди, органи статистичного обліку;

• захист інтересів підприємства в ІМПЗ і позабюджетних фондах;

• приймання на своїй території інспекторських перевірок з ІМПЗ і фондів тощо.

Ведення зовнішньої бухгалтерії необхідне при реалізації інвестиційних проектів, де інвестор і керуючий – різні особи. В цьому разі простіше забезпечити незалежність обліку від керуючої команди і ввести механізми контролю за "освоєнням інвестицій" і кінцевими фінансовими результатами.

Залежно від повноти охоплення господарської діяльності замовника визначають:

1. повний аутсорсинг (максимальне охоплення всіх видів діяльності);

2. частковий аутсорсинг (вибірковий).

Є три основні схеми взаємодії із зовнішніми постачальниками послуг, визначені у цілях і пріоритетах компанії-замовника (класифікація Гартнер):

1. корисність (utility) – пріоритетними при виборі постачальника є фактор ціни й рівень сервісу;

2. поліпшення (enhancement) – поряд із факторами корисності беруть до уваги інтереси внутрішніх і зовнішніх споживачів, можливості поліпшення їхнього обслуговування;

3. основний план (frontier) – взаємодія з постачальником послуг є важливою складовою стратегії компанії, що дає змогу отримати конкурентні переваги; у цій схемі критерії вартості і сервісу на другому плані.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що в країнах Заходу нині домінуючою є перша схема, тоді як українські компанії орієнтовані на поліпшення обслуговування споживачів.

Котра ж із поданих схем є більш ефективною? Однозначної відповіді немає. Це залежить від конкретної організації. Стратегія повного аутсорсингу, що передбачає делегування всіх маркетингових функцій чи їх більшості, актуальна насамперед і для малих компаній і представництв, а також холдингів із невеликими управляючими компаніями. Для таких організацій обмеженість або повна відсутність людських ресурсів, необхідних для здійснення маркетингової діяльності, може бути пов’язана із кадровою політикою чи бажанням керівництва офісів цілком зосередитись на продажу та логістиці. Також цей підхід актуальний для компаній у період реорганізацій або, якщо йдеться про короткострокові, але великі за обсягом проекти, для реалізації яких немає відповідних спеціалістів, усередині фірми.

Великі компанії та представництва віддають перевагу комбінуванню підходів: як правило, вони мають або менеджера з маркетингу, завданням якого є координація маркетингової діяльності і залучення структур, або відділи маркетингу, які реалізують низку завдань, а стороннім структурам делегуються окремі функції та проведення великомасштабних акцій.

Так, не використовують послуг аутсорсерів організації, бізнес яких базується тільки на прямому продажу. Форми маркетингових інструментів цих підприємств дуже специфічні та обмежені.

Слід зазначити, що аутсорсинг завжди є частково маркетинговою діяльністю, оскільки він забезпечує ринкову орієнтацію фірми незалежно від виконуваних функцій.