Збудник брадзоту

Брадзот (від brad — раптовий та sot — хвороба) — гостре інфекційне захворю­вання овець. Характеризується геморагічним запаленням сичуга, дванадцяти­палої кишки, ураженням внутрішніх органів. 100%-ю летальністю. Хвороба поширена в країнах, що займаються вівчарством.

Збудник — Cl. septicum, інколи Cl. novyi вар. В. (Cl. gigas). Як збудник брадзоту Сl. septicum, визначений Н. Нільсеном у Норвегії в 1888 р. Пізніше було виявлено причетність інших видів патогенних анаеробів до етіопатогенезу захворювання. Зокрема, встановлено ускладнюючу роль Cl. perfringens та Cl. sordellii.

Патогенність. Як було вказано вище, збудники мають ряд факторів патоген­ності, здатних обумовити патологію у тварин. Хворіють на брадзот вівці будь-якого віку. Проте найбільш сприйнятливі молоді тварини. Виникає брадзот частіше пізно восени та ранньою весною, коли тварини на пасовищі змушені добувати траву, вигризаючи її з корінням та підмерзлим грунтом. Сприяють ви­никненню захворювання також різка зміна корму, дефіцит у раціоні білка, мі­неральних речовин, вітамінів, а також згодовування неякісного, промерзлого корму, переохолодження, або ж, навпаки, перегрівання.

Джерелом інфекції є хворі тварини та тварини-бацилоносії. Серед факторів передачі збудника важливе місце належить пасовищам, які контамінуються, зо­крема, через трупи загиблих від брадзоту овець.

Зараження відбувається аліментарним шляхом — з водою чи кормом. При наявності відповідних факторів збудник швидко розмножується у шлунково-кишковому тракті і проникає у товщу стінки сичуга, дванадцятипалої кишки, викликаючи їх запалення. Токсин, що виділяє збудника, всмоктується у кров і зумовлює загальну інтоксикацію організму.

Перебіг захворювання може бути гострим та блискавичним. В останньому випадку тварини зазвичай гинуть уночі або вранці під час вигону на пасовище. У них раптово з'являються судоми, спостерігається гіперемія слизових оболо­нок, тимпанія, слиновиділення. Тварини падають на землю і гинуть за 30-40 хв.

Гострий перебіг захворювання характеризується підвищенням температури тіла до 40,5-41° С, пригніченням, втратою апетиту, прискоренням пульсу та ди­хання, зрідка кривавим проносом, тимпанією, набряками у ділянці голови, скреготанням зубів. Можуть спостерігатися також ознаки ураження центральної нервової системи. Тварина збуджена, ходить по колу, періодично у неї вини­кають судоми а вслід за ними — колапс. Вона лежить, закинувши догори або набік голову, й гине протягом 2-14 год., рідше — 3-5 діб.

Труп тварини, що загинула від брадзоту, надзвичайно здутий, швидко розкла­дається. З природних отворів може витікати кров'яниста рідина. Слизові обо­лонки ціанотичні. Підшкірна клітковина (у ділянці голови, шиї, підгрудка) просочена серозно-геморагічним інфільтратом з пухирцями газу На слизових оболонках глотки, трахеї та бронхів — крапчасті або смугасті крововиливи. У груд­ній та черевній порожнинах — рідина солом'яно-жовтого кольору. Слизова обо­лонка сичуга, дванадцятипалої кишки запалена, з крововиливами та виразками.

Діагностика. Лабораторна діагностика брадзоту грунтується на бактеріоло­гічному та біологічному дослідженнях. У лабораторію надсилають сичуг та два­надцятипалу кишку з вмістом, паренхіматозні органи, шматочки м'язів, трубчасту кістку. Матеріал повинен бути абсолютно свіжим, відібраним зразу ж після загибелі тварини.

Бактеріологічне дослідження. Мазки фарбують за Грамом та одним з методів для виявлення спор і мікроскопують, Потім роблять посів на середовище Кітт-Тароцці, глюкозо-кров'яний агар, МПА, МПБ. Посіви інкубують в анаеробних умовах. В позитивних випадках спостерігаються описані раніше ознаки росту збудника.

Біологічне дослідження. Біопробу ставлять на морських свинках. Двом твари­нам живою масою 350-400 г підшкірно вводять 0,5-1 мл суспензії досліджуваного матеріалу. Спостереження за морськими свинками здійснюють протягом восьми діб. При наявності збудника тварини гинуть через 16-48год. Тварин можна за­ражати також виділеною бульйонною культурою збудника.

Сl. septicum зумовлює у морських свинок такі патологоанатомічні зміни. Шкіра на місці введення матеріалу легко відокремлюється від м'язів. М'язи та підшкірна клітковина світло-коричневого кольору. У підшкірній клітковині ве­лика кількість пухирців газу, судини ін'єктовані. В грудній порожнині, під пе­рикардом багато рідини.

В мазках-відбитках, зроблених з поверхні печінки, виявляють ниткоподібні клітини збудника. Постановка біологічної проби завершується реізоляцією збудника на живильних середовищах.

Імунітет при брадзоті антитоксичний. Для специфічної профілактики запро­поновано ряд біологічних препаратів. Широкого застосування набула, зокрема, полівалентна концентрована гідроксидалюмінієва формолвакцина проти брад-зоту, інфекційної ентеротоксемії, злоякісного набряку овець. Доцільність засто­сування полівалентного препарату при цій патології було доведено ще на початку 60 років (Каган Ф.І., Колесова А.І., 1956). Вакцину вводять внутрішньо-м'язово двічі. Імунітет настає через 12-14 діб і триває 6 міс. В Україні В.П. Ри-женком розроблено вакцину «Овісан» на базі А, В, С та Д серотипів Сl. реrfringens, Сl. oedematiens та Сl. stpticum. Препарат ефективний — створює імунітет до брадзоту, анаеробної дизентерії, анаеробної ентеротоксемії, злоякісного набряку та некротичного гепатиту овець.

Крім вакцини, запропоновано також поліанатоксин (Кирилов Л.В., Каган Ф.І.). Препарат застосовують у неблагополучних щодо брадзоту госпо­дарствах. Вводять його також двічі з інтервалом 25 діб.

Тварин імунізують перед вигоном на пасовище.