«Проблема захисту прав безпритульних тварин в Україні»

14 Червня 2014

«Приємно чути, що ви так чемно звертаєтесь до кота. Котам звичайно чомусь говорять – «ти», хоча жоден кіт ніколи ні з кім не пив на Брудершафт». М. Булгаков «Майстер і Маргарита»

Ставлення до братів наших менших визначає рівень гуманності суспільства. Цей факт підтверджений досвідом розвинених країн Європи, де ситуація набагато краща у порівнянні з тими країнами, які фактично роблять лише перші кроки на шляху до правової держави та суспільства. На превеликий жаль, в Україні роками навіть просто розмови про безпритульних тварин та прояв жалю до їх страждань та долі вважалося нічим іншим, як несерйозним проявом сентиментальності. Таке питання стосується не лише моралі соціуму – воно є також заполітизованим у певній мірі. В Англії в 1822 році було прийнято перший закон у Європі про покарання мучителів тварин. Одразу ж після цього аналогічний закон прийняла і Польща. У 1959 році було створено Міжнародне товариство захисту тварин, а в 1982 році прийнята Всесвітня Хартія природи [2], де вперше на такому масштабному рівні закріплено факт, що усім живим істотам повинна бути надана можливість на безпечне існування. Німеччина у 2002 році закріпила захист тварин на конституційному рівні. Коли наша держава обрала новий демократичний курс розвитку, вона автоматично зобов’язалася вжити відповідних заходів стосовно захисту безпритульних тварин, аби на міжнародній арені не бути аутсайдером в кращому випадку, або й гірше – середньовічним варваром. Переломним моментом для нашої країни став вступ до Ради Європи. Саме після цього нам довелося доопрацьовувати чинне законодавство, тобто підганяти його під європейські положення стосовно питання безпритульних тварин. Європейці зазвичай вважають, що прояв жорстокості до тварин свідчить асоціальність індивіда. Покращення становища безпритульних тварин в Україні не можна назвати швидким та успішним у порівнянні з іншими демократичними змінами, адже воно набагато повільніше досягається у наших реаліях. Досить часто наше становище прямопропорційно залежить від світогляду, моральних засад, культурного розвитку політиків, чиновників та їх розуміння важливості гуманізації суспільства. Кожен нормативно-правовий акт проходить довгий і тернистий шлях на шляху його імплементації. А що ж говорити про вироблення дієвого і реального механізму для реалізації положень, передбачених законодавством? Великим кроком на шляху до подолання великої прірви, яка виникла між чинним законодавством та реаліями наших обездолених братів менших стало затвердження Київською радою Програми гармонізації відносин людини з безпритульними тваринами у 2007 році, відповідно до якої замість винищення тварин нарешті передбачено проведення їх стерилізації та щеплень від хвороб, після чого здорові особини відпускаються на вулицю під відповідальність та опіку захисників тварин. Це зумовлено лише тим фактом, що кількість безпритульних тварин та реальних місць для їх утримання явно знаходяться не у паритеті. Приклад Києва почали наслідувати, або хоча б намагалися, ряд інших великих українських міст. Необхідно пам’ятати про те, що прояв жорстокості і байдужості до безпритульних тварин є свідченням того, що людина, яка випромінює такий негатив до тварин здатна зорієнтувати його і на людей. Статистика свідчить, що близько 90 % злочинців-рецедивістів формували свої «схильності» на основі жорсткого поводження з тваринами. Судова практика України, пов’язанана із захистом тварин від жорстокого поводження, захистом безпритульних тварин – мізерна, напевно, через малоосвідченість громадян у цій сфері. Україна майже одна з останніх країн Європи прийняла Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» [1]. На превеликий жаль, цей закон не встановлює та не передбачає механізму подолання безпритульності серед тварин. Відповідно до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» [1], тварини – біологічні об’єкти, що належать до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові. Визначення поняття «безпритульні тварини» також міститься в Законі України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Безпритульні тварини – домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини [1]. Безпритульні тварини є складовою частиною тваринного світу. Безпритульні тварини однозначно являються одним із компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей. Чому ж ми, свідомі громадяни, будь-якими засобами намагаємося знехтувати тим, що у нас є? Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження», а саме стаття 15 не наділяє і не передбачає жодного зобов’язання покладеного на органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади стосовно створення притулків для тварин, виділення коштів з бюджету на їх функціонування та створення. Стаття 16 цього ж Закону закріплює регулювання чисельності безпритульних тварин шляхом біостерилізації або біологічно обґрунтованими методами, але у разі неможливості їх застосування пропонується застосовувати метод евтаназії. Фактично, відсутність реального механізму та законодавства, у якому б конкретно зазначалися усі суб’єкти, на яких покладено обов’язки і відповідальність за безпритульних тварин, а також відсутність конкретно передбаченої лімітованої суми у бюджетах автоматично дискредитує метод біостерилізації або інших біологічно обґрунтованих методів і наштовхує на застосування методу евтаназії, що у свою чергу не забезпечує виконання одного з головних завдань, яке полягає у регулюванні чисельності безпритульних тварин на вулицях міста. Відповідно до статті 180 ЦК України [3], тварини є особливим об’єктом цивільних прав, на них поширюється правовий режим речей. Доцільніше взяти приклад зі Швейцарії і називати тварин «істотами», а не «речами». Великий відсоток від загальної маси безпритульних тварин складають особини, що були залишені власниками напризволяще на вулицях міста у кращому випадку або вивезені за межі населених пунктів і великою загадкою залишається мотивація, яка сподвигла їх на цей крок. У Європейській конвенції про захист домашніх тварин [4] передбачена пряма заборона залишення домашньої тварини без нагляду її власника. Законодавством України передбачена відповідальність за жорстоке поводження з тваринами та порушення правил їх утримання. Так, у статті 299 КК України [5] та 154 КУпАП [6] передбачені санкції, але, на жаль, вони не лякають як власників, так і сторонніх осіб і не можуть виконати превентивну функцію, яка була закладена у дані статті законодавцем. На сьогоднішній день Україна і досі є лідером у рейтингу серед країн, яким притаманне явище прояву жорстокості у поводжені з тваринами. На мою думку, варто було доповнити Кодекс України про адміністративні порушення та Кримінальний кодекс України окремими розділами, які б стосувалися порушень у сфері прав тварин. Більше того, відповідно до Закону України «Про міліцію» [7] (ст. 10 пункт 26) та Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» [1] (ст. 32), на органи внутрішніх справ України покладено обов’язок контролю за утриманням тварин в домашніх умовах, але виконання цього завдання є на низькому рівні, а тому доцільніше було б створити спеціалізовані окремі підрозділи. Крім того, необхідно зробити загальнообов’язковим правилом для всіх власників тварин реєстрацію домашніх улюбленців у єдиній державний базі цих тварин. Відповідно до Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» [9], єдиний державний реєстр тварин – електронна база даних про ідентифікованих тварин, їх власників, господарства, переміщення, забій, утилізацію, загибель таких тварин. Відповідно до ст. 4, об’єктами ідентифікації та реєстрації є сільськогосподарські тварини – велика рогата худоба, коні, свині, вівці, кози. Чому б законодавцю не запровадити таку ж систему і на рівні домашніх тварин? За допомогою такої бази у разі порушення чинного законодавства можна накладати санкції на порушників, а також це носитиме превентивний характер, оскільки самі ж власники будуть вже підконтрольні суб’єктам державної влади, які наділені певним колом повноважень у сфері захисту прав безпритульних тварин також це надасть змогу контролювати умови перебування тварин, а це, у свою чергу, породить можливість уникнути проблем у майбутньому, усунути вже існуючі та виправити наслідки, викликані ланцюговою реакцією. Отже, як би це сумно не звучало, але законодавча база у сфері захисту безпритульних тварин знаходиться на катастрофічно низькому рівні. Незважаючи на це, активісти захисників тварин все-таки трохи впливають та стимулюють чиновників до роботи у цій сфері. Про це свідчить намагання облаштувати притулки у кожному обласному центрі, прийняти нормативні акти як на регіональних, так і на всеукраїнському рівнях. На вулицях часто можна зустріти дорослого собаку з «кліпсою», на якій міститься номер. Це є свідченням того, що ця собака є простерилізованою, привитою від хвороб та такою, що стоїть на реєстрі у даній місцевості. Також за останні два роки частіше почали проводити зустрічі, семінари, присвячені покращенню правової культури молоді у питанні захисту безпритульних тварин. Нам залишається лише приєднатися до міжнародної спільноти та зорієнтувати наш курс у правильному напрямку.

Собаки в нас в державі:

Собаки в державах Європи:

МАНІПУЛЯТИВНА СТАТТЯ

«Проблема бездомних собак»

04 квітня 2015

Наших людей абсолютно влаштовує те, що відбувається з бездомними собаками, хоча всі ці дії явно антигуманні. Про проблему бездомних собак сказано багато, всі ми пам'ятаємо шок європейців з приводу того, як борються з цим в нашій країні, та й, якщо б ви побачили це, шок був би не менший. В багатьох містах України існують притулки для бездомних тварин. Але, коли справа доходить до вилову собак, люди, що займаються цим, прикриваються саме притулком. Потім вони привозять собак на полігон і банально розстрілюють. Нічого не нагадує? Мені особисто - концтабори. І всіх все влаштовує, жлобська сутність людей виходить на поверхню, а, головне, більшості плювати. Про яку цивілізованість суспільства можна говорить, якщо така ж ситуація по всій Україні?

Якщо ми хочемо побудувати європейське суспільство в Україні, потрібно починати саме з цих питань, тим більше у нас є європейський досвід вирішення таких проблем. Безумовно, потрібно вводити фінансування притулків для бездомних тварин з місцевих та державного бюджетів, враховуючи, що в більшості міст такі притулки є, потрібна лише не найбільша матеріальна допомога, приміром, не стерилізацію, адже стерилізація - єдиний можливий інструмент боротьби з популяцією безпритульних собак, все інше лише її збільшує. Варто розуміти також, що є кілька категорій бездомних тварин..

Обов'язково потрібно ввести реєстрацію всіх собак, що знаходяться в приватних руках, прописавши в законодавстві серйозну санкцію за жорстоке поводження з тваринами, куди включити і пункт про викидання домашніх вихованців на вулицю. Якщо говорити про європейську систему, то там існує певний податок на домашніх тварин, гроші з якого йдуть у цільовий бюджет, спрямований на фінансування саме притулків.

МОБІЛІЗАЦІЙНА СТАТТЯ

«Люди і тварини»