9.4. Метод Рунге – Кута другого порядку
Метод Рунге – Кута є одним із методів підвищеної точності. Він має багато спільного з методом Ейлера.
Для
зменшення похибки методу інтегрування
диференціального рівняння, що застосовує
розклад шуканого рішення в ряд Тейлора
(9.9), необхідно враховувати більшу
кількість членів ряду. Але при цьому
виникає необхідність апроксимації
похідних від правих частин диференціальних
рівнянь. Основна ідея методів Рунне –
Кута полягає в тому, що похідні
апроксимуються через значення функції
в
точках на інтервалі
,
які вибираються за умови найбільшої
близькості до ряду Тейлора. В залежності
від старшого степеня h,
з яким враховуються члени ряду, побудовані
обчислювальні схеми Рунне – Кута різних
порядків точності.
Так, для другого порядку точності отримано одно параметричну сім’ю схем вигляду
(9.11)
де
– вільний параметр;
Локальна похибка схем (9.11) має третій порядок, глобальна – другий порядок; тобто рішення диференціального рівняння отримане за цією схемою, рівномірно збігається з похибкою .
Для параметра L найбільш часто застосовують значення L = 0,5 і L = 1. У першому випадку формула (9.11) набуває вигляду
г
еометрична
інтерпретація якої подана на рис. 9.3.
Спочатку розраховується наближене
розв’язання диференціального рівняння
в точці х0
+ h
по формулі Ейлера
.
Потім визначається нахил інтегральної
кривої в знайденій точці
і після знаходження середнього нахилу
на кроці h
визначають уточнене значення
Схеми подобного типу називають
"прогноз-корекція", що має на увазі
грубе обчислення по формулі низького
порядку, а потім уточнення з урахуванням
отриманої інформації про поведінку
інтегральної кривої.
У другому випадку при L = 1 від формули (9.11) переходимо до схеми
геометричний
якої відображає рис. 9.4. Тут при прогнозі
методом Ейлера визначається рішення в
точці
а після розрахунку нахилу дотичної до інтегральної кривої в середній точці розв’язання диференціального рівняння коригується за цим нахилом.
9.4. Метод Рунге – Кута четвертого порядку
Для
побудови обчислювальної схеми методу
Рунге – Кута четвертого порядку в
тейлорівському розкладі шуканого
рішення
треба
враховувати члени, що містять степені
кроку h
до четвертої включно. Похідні
визначаються послідовним диференціюванням
з рівняння (9.1). Після апроксимації
похідних правої частини диференціального
рівняння (9.1) отримують сім’ю
схем Рунге
– Кута четвертого порядку, з яких на
практиці найчастіше застосовують
наступну схему:
(9.12)
де
Схема (9.12) на кожному кроці h вимагає виконувати розрахунки правої частини диференціального рівняння в чотирьох точках. Локальна похибка схеми має п’ятий порядок, глобальна – четвертий порядок. Звідси, зокрема, випливає, що при достатньо малому кроці h і малих похибках обчислень рішення рівняння (9.1), отримане методом Рунге – Кута четвертого порядку, буде близьким до точного.
Зазначимо, що приріст функції на кожному і-му кроці визначається за виразом
,
що дозволяє розрахувати значення функції на (і+1)-му кроці
Числа
мають простий геометричний
сенс. Нехай крива М0СМ1
(рис. 9.5). Точка С
цієї кривої лежить на прямій, паралельній
осі Оу
і ділить відрізок
навпіл, B
i G –
точки перетину дотичної, проведеної до
кривої в точці М0,
з ординатами АС
і N1M1.
Тоді число k1
з точністю до множника h
(де
)
є кутовим коефіцієнтом дотичної в точці
М0
до інтегральної кривої М0СМ1,
тобто
Точка В
має координати
Отже, число k2
з точністю до множника h
є кутовим коефіцієнтом дотичної,
проведеної до інтегральної кривої в
точці В
(BF –
відрізок цієї дотичної).
Через точку М0
проводимо пряму, паралельну відрізку
BF. Точка
D має
координати
і k3
з точністю до множника h
є кутовим коефіцієнтом дотичної,
проведеної до інтегральної кривої в
точці D
(DR1
– відрізок цієї
дотичної). Нарешті, через точку М0
проводимо пряму, паралельну DR1,
яка перетинає продовження N1M1
в точці R2
(
).Тоді
число k4
з точністю до множника h
є кутовим коефіцієнтом дотичної в точці
R2
до інтегральної кривої.
