9.Наркотичні речовини: визначення, класифікація, історія споживання.

Нарко́тик субстанції природних чи штучних речовин, здатні викликати і фізичну залежність, внаслідок заміщення однієї з речовин-учасників природного метаболізму, і — психічну. Впливаючи на нервові центри головного мозку, наркотик може створювати підняття настрою, чи надмірну сонливість, хворобливу, незвичайну веселість — ейфорію, а іноді й порушення свідомості. У патологічних випадках цей стан може бути цілком нереалістичним, викликати манію величі та невразливості.

Наркотиками визнаються речовини, які за трьома критеріями (медичним, соціальним, правовим) завдають величезного лиха як собі, так і суспільству в цілому.

До наркотичних препаратів відносяться:

• найнебезпечніші: героїн, морфій, опіум і інші наркотики; амфетаміни типу метедріна та метамфетаміна що вводяться як ін'єкція; кодеїн.

менш небезпечні наркотики: стимулятори амфетамінового типу: бензедрин і барбітурати;

• найменш небезпечні: канабіс; препарати амфетамінового типу пониженої активності, ЛСД.

Синтезовані препарати, наприклад екстезі, зазвичай є модифікаціями молекули амфетаміна, змінюваної, щоб обійти закон, а також для отримання додаткових ефектів, і можуть бути в багато разів сильнішими і небезпечними. Крек, форма кокаїну, був створений виробниками наркотиків на початку 1980-х.

Класифікація наркотичних речовин.

Класифікувати наркотичні речовини можна і за способом традиційного введення. Особливо поширеними стали ін’єкційне введення у судини та куріня.

Куріння: тютюн, канабіс, крек тощо.

ін’єкції (у вени чи м’язи): опіати, ефедрин, амфітамін тощо.

Ковтання: барбітурати, транквілізатори тощо.

Випивання: алкоголь, метадон тощо.

Вдихання: леткі засоби, кокаїн тощо.

Жування: опіати, беладона тощо.

Разом з тим, останнім часом набувають поширення прийоми нетрадиційного введення наркотичних речовин. Один і той самий наркотик може бути вжито різними способами. Це стосується кокаїну, транквілізаторів, амфетамінів, опіатів тощо.

Наркотичні речовини можна диференціювати і відповідно до соціальної оцінки.

Легалізовані: тютюн, алкогольні напої, ліки, кава, чай, засоби побутової хімії, рослини та гриби наркогенного вмісту тощо.

Нелегалізовані: конопля, героїн, кокаїн та всі, внесені до Міжнародного та Національного переліку заборонених наркотичних речовин (наркотиків).

Історія

Більшість сучасних наркотиків виготовляється хімічним способом —  кокаїн, героїн, ЛСД, амфетаміни — мають рослинне походження, традиції, застосування, вживання яких на Сході сягає тисячі років.

Європейська цивілізація стала по-новому відкривати для себе ці речовини лише   у XIX ст. (при цьому лікарі сподівалися, що синтез нових ліків допоможе здійснити прорив у терапії). Так, у 1845 році психіатр Жак Жозеф Моро заснував у Парижі клуб аматорів гашишу. До речі, членами цього клубу були Олександр Дюма, Теофіл Ґотьє, Ежен Делакруа. У 1860 році німець Альберт Німан виділив із листя коки хлоргідрат кокаїну, а через 20 років Зиґмунд Фрейд уже пропонував його своїм пацієнтам. Німець Генріх Дрезер у  1898 р. синтезував героїн, що діє в сто разів сильніше ніж опіум-сирець. Морфій був отриманий німцем Фрідріхом Сертюрмером ще в 1803 р. з опіуму.

Винахід у 1853 році Шарлем Габрієлем Провазом шприца для ін'єкцій започаткував новий етап вживання наркотиків. Дія речовин, що потрапляють прямо в кров, посилюється багаторазово.

Сьогодні вживання наркотиків пов'язують насамперед з ін'єкціями (хоча необхідно зважити на те, що їх здійснюють у різні способи  — курять, їдять, п'ють, нюхають.)

Розповсюдження наркотиків

Нелегальний ринок розповсюдження наркотиків у своєму сучасному вигляді склався нещодавно. Відома знаменита фірма вірменського ділка Закар'яна, яка виникла в Каїрі у 1925 р. і під виглядом килимів поставляла до Європи героїн і морфій. Самої ж значної на Далекому Сході та у США аж до Другої світової війни вважалася фірма грека Епіопулоса. У Європі спалах наркоманії припав на 1840 рік, коли в Англії було вжито заходів боротьби з алкоголізмом. Тоді в Манчестері аптечні торговці виготовляли опіумні пігулки для робітників, яким алкоголь, що подорожчав, виявився недоступним. В Ірландії вибухнула епідемія ефіроманії (щоправда, завдяки цьому було відкрито загальний наркоз). Застосування морфію під час громадянської війни у США для знеболювання при пораненнях призвело до поширення морфінізму. У 70-х роках XX століття емігранти з Китаю заразили Новий Світ згубною пристрастю до куріння опіуму. В Росії у період революції та громадянської війни використовувався кокаїн, який вважався ліками від депресії. У США у 20- 30 роки часів сухого закону багато людей перейняли у робітників латиноамериканського походження звичку курити марихуану

26 червня —  Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотиками й їхнім незаконним обігом.

10.Географія та масштаби виробництва наркотиків у сучасному світі. Характеристика ринків головних видів наркотиків.

За даними УБНПП, з проблемою вживання наркотиків в 1990-2000-х роках зіткнулися 134 країни. Найбільш поширений наркотик - коноплі (96% всіх країн повідомили про проблему зловживання коноплями), далі йдуть опіати (87%), кокаїн (81%), синтетичні наркотики(73%). Три чверті всіх країн повідомляють про зловживання героїном і дві третини - кокаїном. Вживання героїну і кокаїну більше поширене, ніж вживання проміжних продуктів - опіуму (морфію) або листя / пасти коки. Інакше кажучи, зараз вже не існує ні виключно виробляють, ні виключно споживають країн.

У 2000-2004-х роках рівень вживання наркотиків продовжує рости, особливо в країнах, розташованих на головних торгових маршрутах.

Однак зростання це відбувався не такими жахливими темпами, як в 1980-х роках. У 2003/04 роки менше половини країн, які повідомили про зловживання наркотиками, говорять про тенденції зростання, одна третя частина відзначає стабілізацію і більше одна чверть країн говорить про зниження. Серед країн, що повідомили про збільшення попиту на наркотики, менше половини відзначають сильне збільшення. У 1990-2000-х роках у загальносвітовому масштабі попит на наркотики все ще ріс, проте в 2001-2004-х роках це зростання сповільнилося. У період з 2001 по 2004 роки знизилася кількість країн, які повідомляють про збільшення зловживання і, навпаки, зросло число країн, які відзначають тенденції зниження попиту на наркотики.

11.Боротьба міжнародного співтовариства з виробництвом та розповсюдженням наркотичних речовин.

12.Роль «Великої сімки» у міжнародних відносинах.

G7 або «Вели́ка сі́мка» - міжнародний клуб урядів семи високорозвинених країн світу (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада). Лідери цих країн регулярно зустрічаються для обговорення спільних економічних проблем і намагаються узгоджувати свою економічну політику. Крім них у зустрічах бере участь Європейський Союз, проте без права голосувати та проведення щорічних зборів. Щороку група проводить зустріч глав урядів та численні допоміжні зустрічі і політичні дослідження.

На сучасному етапі розвитку світової економіки в цілому та економік окремих країн виникла нагальна потреба об’єднання зусиль впливових та промислово розвинених країн для вирішення багатьох проблем, у тому числі і і глобальних проблем людства. “Велика сімка” покликана виступати з пропозиціями щодо застосування якихось нових заходів із вирішення цих проблем.

У 2003 році лідери країн “Великої сімки” та Президент Російської Федерації на самміті в Сі-Айленді визначили перелік тих питань, над якими організація буде працювати найближчим часом. До них увійшли питання:

виробництва зброї масового ураження;

міжнародний тероризм;

транспортної безпеки;

миротворчої діяльності;

проблема бідності;

проблема поширення СНІДу;

проблема голоду;

демографічна проблема;

проблема державного втручання в економіку;

питання кліматичних змін і глобального потепління.

Велика сімка" має свою значимість і цінність в світі, оскільки її саміти дозволяють головам держав поглянути на міжнародні проблеми чужими очима. Саміти виявляють нові загрози в світі - політичні і економічні, і дозволяють запобігти їх або усунути за допомогою прийняття спільних рішень. Всі члени "Великої сімки" високо цінують участь в клубі і пишаються приналежністю до нього, хоча в першу чергу переслідують інтереси своїх країн.

можна сказати про те, що “Велика сімка” має на меті вирішення багатьох питань, важливих не тільки для її учасників, а й для усього людства. Вона намагається здійснювати конкретні заходи щодо

розв’язання цих проблем за рахунок тісної співпраці між керівництвом держав, з іншими країнами та з інтеграційними угрупуваннями.