4. Мета та завдання глобалістики.

Мета глобалістики – передбачити основні труднощі, кризові та конфліктні ситуації, вжиття необхідних заходів з їх недопущення або ліквідації наслідків.

Завдання глобалістики:

1. Прагне адекватно описати свій об’єкт і предмет за рахунок філософської координації зусиль так званих материнських наук;

2. Вона цілеспрямовано і методично фіксує проблеми і протиріччя глобального світу на двох рівнях: явищ і сутності;

3. В її компетенцію входить вироблення методології дослідження і регулювання глобальних проблем сучасності;

4. Вона пропонує варіанти вирішення глобальних проблем негайно, шляхом апеляції до політичних і господарських еліт світу;

5. Нею вирішуються світоглядні завдання, тобто пере форматування принципів організації життя і діяльності в умовах зростаючої нестабільності в світо системі і невизначеності долі людства.

5. Принципи та правила глобалістики.

Принципи глобалістики:

-вище призначення людства;

-крихітність і смертність всіх цивілізацій;

-неприпустимість неконтрольованого економічного зростання;

-наявність антропогенних меж Землі, тобто «запасу міцності» планети, здатної/нездатної витримати інтегральну діяльність людства;

-нездатність окремих країн забезпечити адекватні параметри соціоприродної та гуманітарно-моральної еволюції і навпаки, діалоговий принцип розвитку світо системи;

-реалістичність інших ідеалів розвитку, які не зводяться до вже апробованих або тих, що дискредитували вже себе в ході соціоприродної еволюції.

Основні правила глобалістики:

*правило необхідної різноманітності;

*правило взаємозв’язку економічного і екологічного розвитку;

*правило 10%.

6. Базові концепції глобалістики.

Базові концепції глобплістики:

-теорія «суспільства ризику»;

-соціосінергетика;

-мир – системна парадигма;

-екологічна антропологія;

-структурно-функціональний підхід;

-універсальний еволюціонізм;

-ноосферо логічна концепція.

Ідеологічні школи глобалістики:

1. Школа, що представляє концепцію «Межі зростання» (Д. Медоуз, М. Месарович, Е. Пестель, А. Печчеї). На основі кількісних досліджень світової економіки та екології доводили, що людство швидко наближається до крайньої демографічної та екологічної межі розвитку, і пропонували загальмувати приріст населення планети. А. Печчеї запропонував глобальну програму Нового гуманізму, суть якої в «людській революції» в інтеграції людей світу, формуванні світової людської спільноти, здатної до колективних зусиль щодо планування і управління заради спільного майбутнього людства, оскільки альтернативою може бути відсутність будь-якого майбутнього.

2. Школа, що представлена концепцією сталого розвитку (Л. Браун). Вищою метою школи сталого розвитку її ініціатори вважають пошук нових шляхів, які б забезпечили прогрес людства не лише в елітарних регіонах і в короткі періоди (цикли), а на всьому глобальному просторі й на тривалу перспективу.

3. Школа, що представлена концепцією універсального еволюціонізму (М.Мойсеєв). Глобалісти-еволюціоністи піддають критиці доповіді Римського клубу, насамперед за їх розуміння пасивної ролі природи і її пасивної реакції на результати діяльності людства, вважають хибною концепцію сталого розвитку, закликають враховувати зворотну реакцію біосфери на процеси глобального розвитку.

4. Школа, що представлена концепцією мітозу біосфер (М. Нельсон, Д.Аллен). Розглядає проблеми поєднання біосфери та футори та обґрунтовує використання досвіду створення штучних біосфер для поліпшення земної біосфери і формування ноосфери.

5. Школа, що представлена концепцією контрольованого глобального розвитку (Д. Гвішнані). Вони пропонують розвивати глобалістику з позицій загально соціологічної теорії і методології, приділяючи значну увагу соціальним проблемам. Розроблено програму «Моделювання глобального розвитку» з метою створення альтернативного глобального розвитку.

6. Школа, що представлена концепцією «світосистемного аналізу» (І.Валлерстайн, А.Г. Франк). Заперечують протиставлення галузей політики, економіки та культури. Розглядають світові процеси у системній цілісності.