18. Поняття гудвілу та його оцінка

Гудвіл – це вартість фірми, його ділової репутації, нематеріальний актив, вартість якого визн як різниця між балансовою вартістю активів П та його ринковою вартістю, що виникає внаслідок кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку, нових технологій тощо

Вик 4 методи для оцінки вартості гудвілу:

1. Витратний – вартість бренда визначається як сума витрат на його створення, рекламу і розвиток за цінами сьогоднішнього дня. Проблема методу – минулі витрати можуть бути не прямо пов’язані з нинішнім статусом марки.

2. Ринковий – вартість торгової марки оцінюється на основі інформації про порівняльні обсяги продажу марок на ринку. Складність методу в тому, що необхідним є прозоро функціонуючий ринок купівлі-продажу марок для об’єктивного визначення вартості.

3. Метод на основі роялті (авторський гонорар) – ґрунтується на оцінці сум, які необхідно було б сплатити, якби права на використання марки належали іншій компанії. Майбутні суми роялті зводяться до сьогоднішньої оцінки шляхом дисконтування. Інформація що вик в цьому методі, ще більш закрита і суб’єктивна порівняно з попереднім методом.

4. Економічний – оцінка внеску марки в бізнес за останні кілька років, з урахуванням ринкової стійкості П (співвідношення між ринковою вартістю акції і прибутком П на ринку)Недолік методу – слабкий зв'язок між минулими і майбутніми прибутками.

Найбільш сучасним вважається метод, в основі якого лежить дисконтування грошових потоків. Являє собою пряму аналогію з методом оцінки вартості П на основі дисконтування грошових потоків. Якщ П має портфель брендів, то розрахунок вимагає виділення грошових потоків на кожен бренд окремо.

З метою врахування вартості гудвілу в процесі оцінки вартості П на практиці рекомендується застосовувати комбінацію методу оцінки активів та методу капіталізації доходів = (2* Вартість П за м. капіт-ції доходів + Вартість П за затратним м.)/3.

Якшо вартість П, розрахована м. капіт-ції доходів, суттєво відрізняється від показника вартості, розрахованого на основі майного підходу, ивк методу середньої оцінки для оцінки вартості П його покупцями є недоцільним.

19. Сутність управлінської діагностики та організації її проведення

20. Оцінка загальних результатів управлінської діяльності п

Основним об’єктом управлінської діагностики є організаційна структура підприємства. Оцінити ефективність організаційної структури підприємства досить складно. Проблеми оцінки породжено необхідністю всеохоплюючого та детального аналізу непрямих показників діяльності підприємства. Певні фахівці у сфері реформування підприємств узагалі вважають позитивним результатом уже навіть сам початок процесу перепідготовки і навчання персоналу підприємства.

Від ефективності організаційної структури залежить якість управління поточними активами в короткостроковому періоді та необоротними — в довгостроковому.

Виокремлювання підрозділів великого підприємства в самостійні підприємства буде економічно доцільним у тому разі, коли техніко- економічні характеристики кожного зі знову створених підприємств- підрозділів, а також великого підприємства в цілому (якщо воно продовжує існувати), поліпшаться як порівняти з колишнім функціонуванням у єдиній організаційній структурі.

Для загальної кількісної оцінки ефективності організаціної структури та організаційного розвитку підприємства можна рекомендувати систему технічних показників, подану у таблиці

Система показників оцінки ефективності організаційної структури підприємства

Показник	Технологія розрахунку	Призначення
Середня авто- номність одного структурного підрозділу організаційної структури	K = 1/n*Σ(ΣTip/[ΣTip+ΣTkp]) тобто відношення трудомісткості робіт, які виконуються підрозділом, до повної тру- домісткості всіх робіт, що виконуються підприємством	Характеризує рівень ав- тономності роботи струк- турного підрозділу
Коефіцієнт контролю	Відношення середньої кількості працівників, що працюють в організаційній структурі чи її підрозділі, до кількості керівників певного рівня	Показує кількість під- леглих на одного керівника, що дає змогу висновувати щодо раціо- нальності розподілу по- вноважень та функцій контролю
Показник кваліфікації управлінця	Сума тривалості загально- теоретичної підготовки, спе- ціального навчання за даною спеціальністю (фахом) та тривалості практичного досвіду роботи за даною спеціальністю	Відображає реальну три- валість підготовки одного працівника для ви- конання певних функцій
Рівень фондо- озброєності управлінського персоналу	Відношення балансової вартості оргтехніки до чисельності управлінців за певний період	Показує рівень технічного оснащення управлінської праці
Гнучкість організаційної структури	Відношення чисельності пра- цівників, що можуть виконувати не тільки безпосередні функції, а й суміжні, до загальної чисельності працівників певного підрозділу організаційної структури	Відображає здатність працівників організаційної системи - замінювати в разі необхідності один одного. Коефіцієнт не перевищує одиниці
Коефіцієнт децентралізації структури	Відношення чисельності уп- равлінців первинних ланок до чисельності управлінців вищої ланки управління	Відображає рівень де- централізації структури управління. Оптимальне значення коефіцієнта 5
Коефіцієнт еластичності структури	Співвідношення кількості ре- організацій до кількості впроваджених нових стратегій	Відтворює зв'язок між організаційною струк- турою управління та стратегічним розвитком підприємства. Значення коефіцієнта не повинно бути більшим за одиницю
Коефіцієнт раціональності структури	Відношення фактичної чи- сельності управлінців до нор- мативної	Відображає рівень забезпеченості підприєм- ства управлінським пер- соналом

За аналогічними технологіями можна розробити й більш деталізовану систему показників виходячи з цілей аналізу та наявних ресурсів. Нині вже розроблено спеціальні показники, що дають змогу оцінити якість, складність, ієрархічність, гнучкість системи управління, рівень прийняття та об’єктивну спрямованість управлінських рішень тощо