5.5. Стратегії вироблення групового рішення

Істота прийняття рішення в групі полягає в переході від індивідуальних рішень, прийнятих кожним її членом, до колективних, що виражає точку зору групи в цілому. Можна виділити кілька типів подібного переходу, так званих стратегій вироблення групового рішення. В першу чергу це стратегія простої більшості, тобто прийняття рішень простою більшістю голосів. Достоїнствами даної стратегії є її простота і очевидність: рішення; відповідає перевагам більшості членів групи. Не настільки очевидні недоліки даної стратегії. Думка меншини тут абсолютно не впливає на вибір, хоча відомо, що нові ідеї часто народжуються саме у небагатьох людей. До того ж у стратегії простої більшості відсутня узгодженість переваг альтернативи в окремих осіб. Різні члени групи можуть приймати одне і те ж рішення по абсолютно різних мотивів, і вибір, а, отже, і рівень ризику, буде далекий від раціонального.

Другий шлях вироблення групового рішення – стратегія підсумовування рангів. Суть даної стратегії проілюструємо на прикладі. Припустимо, що рішення, поєднане з ризиком, приймається малою групою, що складається з трьох осіб. Можливі чотири альтернативних рішення: а1, а2, аз, а4. Перш за все, проводиться ранжування - вибудовування в порядку переваги рішень кожним членом групи. Ранги по кожному рішенню складаються так: за a1 це буде 4 +3 +1 = 8, по а2 - 3 +2 +2 = 7, по а3 - 1 +1 +4 = 6, по а4 - 2-1-4 + 3-9. Групове рішення відповідає тій альтернативі, у якої сума рангів виявляється найменшою. (Нагадаємо, що чим нижчий ранг, тим більше перевагу.) У даному прикладі це рішення аз.

Третій шлях вироблення групового рішення - стратегія мінімізації відхилень. Суть її полягає в тому, щоб зробити якомога менше відхилення між перевагою групи та індивідуальними рішеннями її членів.

Ще одним варіантом стратегії групового рішення є стратегія оптимального передбачення. Суть її полягає в тому, що групове рішення дозволяє враховувати індивідуальні переваги. А саме: перевагу між якими парами альтернатив, зроблене на основі групового рішення, повинно відповідати дійсному переваги. Припустимо, при розробці нормативних документів групою прийнято рішення про те, в якому випадку керівники можуть піти на деякий ризик, а в якому - ні. Стратегія зробленого групового вибору визнається найкращою, якщо керівники у своїх дійсних рішеннях слідують наміченим вибору як можна частіше.

Керівнику слід знати про ці стратегіях і при вирішенні конкретної задачі, враховуючи специфіку групи, вибирати один з них або комбінувати, щоб максимально підвищити якість прийнятого групового рішення.

11