3. Класифікація юридичних осіб у сфері торгівлі
Суб'єкти комерційної діяльності за видами розрізняються залежно від змісту комерційної діяльності, характеру комерційних операцій, сфери функціонування.
Для сфери роздрібної торгівлі найбільш характерними є такі суб'єкти:
- магазин – це підприємство роздрібної торгівлі, яке реалізує товари і надає послуги, що призначаються для остаточного споживання. Магазин займає окрему споруду або приміщення. Для нього характерна наявність торговельної зали, підсобних і допоміжних приміщень.
Магазин – це узагальнене поняття. Воно розповсюджується на більшість типів роздрібних підприємств: супермаркети, торговельні центри, універмаги, універсами, спеціалізовані та дрібнооптові торговельні підприємства.
За своїм правовим статусом магазин може бути юридичною або неюридичною особою. Організаційно-правова форма магазину не обмежується, але найбільш розповсюдженими є підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю, філія і дочірнє підприємство.
Магазин займає провідне місце у сфері роздрібної торгівлі. Частка їх у загальній кількості господарюючих суб'єктів сфери торгівлі становить 65%;
аптека – це стаціонарний пункт роздрібного продажу лікувальних засобів і товарів санітарії та гігієни, який займає окреме приміщення, має торговельну залу для покупців, а також інші приміщення функціонального призначення. Як і магазини, аптеки можуть мати різний правовий статус і правове положення;
заклади ресторанного господарства (ЗРГ) включають їдальні, кафе, закусочні, бари, буфети, ресторани (в т. ч. швидкого харчування). Всі вони займають окремі приміщення або споруди, які мають, як правило, торговельну залу, обладнану столиками та стільцями, а також виробничі та підсобні приміщення.
Більшість ЗРГ є юридичними особами. Частка ЗРГ становить приблизно 25% від загальної кількості суб'єктів у сфері роздрібної торгівлі;
- підприємство побутового обслуговування – включає стаціонарні центри, салони, майстерні, цехи, які займають окрему споруду або приміщення і відповідно обладнані. Вони виконують роботи і надають послуги населенню, пов'язані з ремонтом предметів особистого споживання та домашнього вжитку. Інші види послуг, відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності в Україні, не належать до сфери комерційного бізнесу.
Особливий інтерес у сфері роздрібної торгівлі являє такий суб'єкт як міський ринок. Міський ринок – це підприємство сфери торгівлі, яке виконує функції надання послуг із забезпеченням умов для здійснення купівлі-продажу продовольчих і непродовольчих товарів за вільними цінами. Основними продавцями на міському ринку є фізичні особи-підприємці і не підприємці, а покупцями – населення.
Залежно від асортименту товарів міські ринки діляться на продовольчі, речові, автомобільні, універсальні, спеціалізовані. За статусом міські ринки в Україні бувають формальні і неформальні (незареєстровані). Формальні міські ринки є юридичними особами.
У сфері оптової торгівлі типовими є такі суб'єкти:
Оптова база – майновий комплекс, технологічно оснащений для забезпечення комерційних, торговельно-оперативних та торгово-технологічних процесів. За призначенням бази поділяються на оптово-збутові, оптово-закупівельні, оптово-торговельні, вихідні, перевалочні тощо.
Найбільш характерна організаційно-правова форма оптової бази – акціонерне товариство або спільне підприємство (в системі споживчої кооперації).
Товарні склади, склади-холодильники дрібнооптових фірм – це спеціально пристосовані приміщення для зберігання товарних запасів і формування асортименту товарів. По суті, вона відіграє провідну роль в оптово-складському і транзитному обороті. Організаційно-правовий статус дрібнооптових фірм – різноманітний, але переважають товариства з обмеженою відповідальністю.
Оптові продовольчі ринки являють собою структуровані організаційно-правові форми, основною метою яких є реалізація оптових партій сільськогосподарської продукції і продуктів їх переробки. За товарним профілем оптові продовольчі ринки можуть бути поділені на ринки худоби, м'яса та м'ясопродуктів, масла, жирів та молокопродуктів, овочів, плодів та продуктів їх переробки, зерна і хлібопродуктів, цукру і кондитерських виробів, технічних культур. Останнім часом оптові ринки з’являються і у сфері торгівлі непродовольчими товарами. За товарним профілем вони, як правило, є універсальними.
В територіальному плані оптові продовольчі ринки діляться на: сільські, міські, районні і міжрегіональні.
Організаційно-правовою формою ринку, як правило, є акціонерне товариство або господарське товариство.
Оптово-роздрібні підприємства займають окрему споруду, до якої входять торговельні, складські та допоміжні приміщення. Таке підприємство багатофункціональне. Воно здійснює оптову і роздрібну торгівлю товарами легкої промисловості, культтоварами, меблями, будматеріалами. Характерним представником такого підприємства є магазин-склад з купівлі-продажу палива, будматеріалів, лісоматеріалів, габаритних товарів. В організаційно-правовому плані такі підприємства набувають форми господарського товариства або кооперативного підприємства.
У сфері комерційного посередництва коло господарюючих суб'єктів прискорено розширюється та охоплює біржі, аукціони, дистриб'юторів, брокерські фірми, консигнаторів, лізингові компанії та інші.
Біржа – особливий вид організаційно оформленого і регулярно функціонуючого ринку, де здійснюється торгівля 40-45 видами біржових товарів або цінними паперами. Головне завдання біржі – створення умов для торговельно-посередницької діяльності. Біржі поділяються на фондові, товарні і товарно-сировинні. Товарна спеціалізація бірж досить глибока. В цьому плані розрізняють біржі зернові, худоби, металу, дорогоцінних металів, какао-кофе, нафти та інші.
Брокерські фірми – це суб'єкти ринку, провідною функцією яких є зведення контрагентів (сторін за договором). Біржові брокери виступають продавцями і покупцями. Але в обох випадках брокери виконують разове доручення і діють від імені і за рахунок замовника. Вони виконують лише фактичні, а не юридичні дії.
Аукціони – це спеціально організовані ринки, які періодично діють у загальновизнаних світових торговельних центрах. На аукціонах здійснюється привселюдний продаж аукціонних товарів за принципом: власником товару стає той, хто пропонує найвищу ціну.
В Україні аукціонний продаж практикується надзвичайно обмежено.
Дистриб'ютори – це суб'єкти оптового ринку (юридичні та фізичні особи-підприємці), які володіють винятковим правом купівлі-продажу товарів конкретної фірми. В Україні дистриб'ютори представляють товари та інтереси головним чином зарубіжних фірм.
Агентські фірми виступають як незалежні суб'єкти на ринку товарів і послуг. Вони здійснюють посередництво під час укладання угод, або самі укладають угоди, виконуючи при цьому як фактичні, так і юридичні дії. Комерційні (торговельні) агенти працюють на договірній основі.
Стопісти – це фірми в країні імпортера, які здійснюють експертно-імпортні операції на основі спеціального договору консигнаційного складу.
Фектори – торговельні посередники, які виконують від імені експортера операції: експортні, кредитні, страхові.
Лізингові фірми – це суб'єкти ринку, основна діяльність яких – здавання в довгострокову оренду з викупом (фінансовий лізинг) машин, обладнання, транспортних засобів, комп'ютерної техніки. Лізингові фірми бувають універсальними і спеціалізованими.
Лібералізація комерційної діяльності, глобалізація міжнародної торгівлі породжують принципово нові форми і види суб'єктів ринку. Серед них слід виділити віртуальні магазини і дистриб'ютори у системі електронної комерції, фінансово-промислово-торгові групи, транснаціональні торговельні компанії та інші. В українській економіці ці формування тільки починають свій розвиток.
Таким чином, суб'єкти комерційної діяльності постійно видозмінюються, трансформуються, максимально пристосовуються до конкурентного середовища.
Лекція 3, 4