19. Поясніть поняття електронних грошей. Охарактеризуйте технологію роботи з мпк.

Гроші виконують п'ять головних функцій: міри вартості, за­собів обігу, засобів платежу, засобів нагромадження вартості та світових грошей. Кожну із цих функцій вони виконують, наби­раючи однієї з форм, в якій можуть існувати. Як засоби платежу та нагромадження гроші функціонують у готівковій формі. У безготівковій формі гроші існують як записи на рахунках у кредитних і фінансових установах. Ці записи до недавна велися, здебільшого, на паперових носіях і безпосередньо сприймалися та оброблялися людиною. Зрозуміло, що коли такого роду ін­формація зберігається не на паперових, а на магнітних і машин­них носіях, сприймається й обробляється електронними пристро­ями й машинами, то це також гроші в безготівковій формі, які можна назвати електронними грошима — ЕЛГ. Конкретний вигляд ЕЛГ залежить від носія зазначеної інформації. Це можуть бути пластикові чи ма­гнітні картки або інші машинні носії.

Спершу МПК як ЕЛГ застосовувалися у вигляді кредитних карток (КК), щоб організувати оплату куплених у кредит товарів і отриманих послуг. Кредитні картки містять здебільшого інфор­мацію про саму картку (унікальний номер картки, який ідентифі­кує її та складається з номера емітента і додаткових службових символів); дві дати — видачі картки та закінчення терміну її дії; повне найменування власника картки, а іноді й зразок його під­пису на зворотному боці, а також специфічні дані — наприклад, ліміт платежу, код обслуговування і т. ін.

Згідно з традиційною схемою використання МПК як кредитних карток у торговельних точках — ТТ створювалися три ко­пії чека про покупку, кожна з підписом клієнта-покупця. Прода­вець звіряв ці підписи зі зразками на КК (тобто ідентифікував клієнта-покупця), і в разі їх збігу «угода» вважалася дійсною.

Сучасна технологія використання МПК як КК для оплати то­варів у кредит передбачає наявність у торговельних точках спеціального пристрою — касового розрахункового термінала — КРТ, призначеного для автоматичного зчитування інформації з магнітної стрічки й виписування чека про покупку.

На початку кожного місяця власникові КК надходить повідо­млення (виписка) від компанії, яка видала картку й оплачувала далі його витрати.

Якщо КК загублено, усі операції з нею в режимі прямого зв'язку блокуються, а операції з непрямого зв'язку виконуються й далі згідно з чинними в системі правилами.

Власник МПК використовує її як картку банківських автома­тів (банкоматів) для одержання готівки. Для цього картку встав­ляють в автомат і з допомогою спеціальної клавіатури набирають секретний особистий код — так званий ПІН — персональний ідентифікаційний номер.

19. Поясніть поняття електронних грошей. Охарактеризуйте технологію роботи з електронним гаманцем.

Гроші виконують п'ять головних функцій: міри вартості, за­собів обігу, засобів платежу, засобів нагромадження вартості та світових грошей. Кожну із цих функцій вони виконують, наби­раючи однієї з форм, вякій можуть існувати. Як засоби платежу та нагромадження гроші функціонують у готівковій формі. У безготівковій формі гроші існують як записи на рахунках у кредитних і фінансових установах. Ці записи до недавна велися, здебільшого, на паперових носіях і безпосередньо сприймалися та оброблялися людиною. Зрозуміло, що коли такого роду ін­формація зберігається не на паперових, а на магнітних і машин­них носіях, сприймається й обробляється електронними пристро­ями й машинами, то це також гроші в безготівковій формі, які можна назвати електронними грошима — ЕЛГ. Конкретний вигляд ЕЛГ залежить від носія зазначеної інформації. Це можуть бути пластикові чи ма­гнітні картки або інші машинні носії.

Коло операцій з використанням карток дедалі розширюється. Вони зокрема використовуються як: електронний гаманець (ЕГ), дебетова картка (ДК), розрахункова картка (РК) і, як уже зазначалося, КК.

Електронний гаманець, як і кредитна картка, має забезпечува­ти розрахунки клієнта за послуги й товари, а також отримання ним готівки. Існують два основні варіанти ЕГ: індивідуальний, або персоніфікований, ЕГ (ІЕГ) та анонімний ЕГ (АЕГ).

Різниця між ними полягає ось у чому.

1. ІЕГ містить індивідуальні дані власника, у тому числі номер його розрахункового рахунку, номер договору про обслуговуван­ня і т. ін. АЕГ таких даних не має.

2. ІЕГ видає банк-емітент або його філія на підставі індивіду­ального договору, укладеного з клієнтом. Видача АЕГ значно про­стіша, оскільки договір із клієнтом не укладається, достатньо лише його згоди керуватися правилами використання гаманця.

3. Платежі, здійснювані з допомогою ІЕГ та АЕГ, не різняться між собою. Вони виконуються в режимі оф-лайн на касовому розрахунковому терміналі, як правило, без набору ПІН. Завдяки цьому процедура оплати істотно спрощується, стаючи схожою на процедуру з використанням звичайного гаманця.

4. Якщо ІЕГ загублено або викрадено, він може бути заблоко­ваний для подальшого використання, хоча залишки грошей клієн­тові не повертаються. На відміну від індивідуального, анонімний електронний гаманець в подібній ситуації не блокується і може використовуватися для оплати товарів та послуг будь-ким доти, доки в ньому є гроші.

Користуватися ЕГ вигідно всім учасникам системи, і насампе­ред із таких міркувань:

1. Власник ЕГ має змогу тримати при собі небагато готівки, а отже, менше ризикує в разі, коли загубить гроші чи буде погра­бований. Крім того, він економить час, що витрачався раніше на розрахунки за різні послуги (торговельні, комунікаційні і т. ін.).

2. Підприємства торгівлі та послуг завдяки використанню ЕГ скорочують витрати на роботу з готівкою. Водночас зменшується ризик неоплаченого кредиту через відсутність грошей на рахунку власника картки.

3. Для банку-емітента ЕГ є засобом залучення грошових кош­тів, що по суті рівносильне залученню вкладів фізичних осіб. Окрім того, банк, скоротивши витрати на роботу з готівкою, має потенційну можливість надавати дохідні послуги із завантаження гаманців.