Константность сприйняття

Закон константності сприйняття говорить про те, що цілісний образ не змінюється при зміні його сенсорних елементів. Ви бачите світ стабільним, незважаючи на те, що постійно змінюється ваше положення в просторі, освітленість і т. д.

Константность розміру полягає в тому, що сприйманий розмір об'єкта залишається постійним, незалежно від зміни розміру його зображення на сітківці ока. Сприйняття простих речей може здатися природним або вродженим. Однак у більшості випадків воно формується через власний досвід. Так в 1961 році Колін Тернбулл відвіз пигмея, жив в густих африканських джунглях, в безкрайню африканську савану. Пігмей, ніколи не бачив об'єктів на великій відстані, сприймав стада буйволів як скупчення комах, поки його не підвезли ближче до тварин.

Константность форми полягає в тому, що сприймана форма об'єкта постійна при зміні форми на сітківці. Досить подивитися на цю сторінку спочатку прямо, а потім під кутом. Незважаючи на зміну «картинки» сторінки, сприйняття її форми залишається незмінним.

Константность яскравості полягає в тому, що сприймана яскравість об'єкта постійна при змінних умовах освітлення. Природно, за умови однакового об'єкта і фону.

Гештальт-психологія і гештальт-терапія

Розроблена Фріцем Перлзом гештальт-терапія близького відношення до гештальт-психології не має. Якщо гештальт-психологія - самостійна напрям академічної психології, то гештальт-терапія - синтез психоаналізу, біоенергетики, психодрами і деяких ідей гештальт-психології. Вказівка на те, що гештальт-терапія нібито виникла в надрах гештальт-психології, як про це говориться в деяких джерелах, є лише рекламним ходом. Гештальт-підхід скористався поважним словом "гештальт", щоб надати своєму іменування серйозність і солідність. Засновники гештальт-психології до підходу Перлза і його інтерпретації поняття "гештальт" поставилися негативно.

Поняття про особистість в психології.Індивід,особистість,індивідуальність

Поняття особистість (особа) характеризує людину як суспільна істота. Це стійка система соціально значущих якостей індивіда, сформованих в спільній діяльності і спілкуванні з іншими людьми. Таким чином, особа – соціальна якість індивіда, яка не може виникнути поза суспільством. При цьому процес становлення людини як особи в результаті включеності його в різні спільноти (сім'ю, школу, трудовий колектив) називають соціалізацією особи. Факт належності живої істоти до людського роду відображається в понятті «індивід».

Індивід (лат. individuum — неподільне) — людина як одинична природна істота, представник виду Homo sapiens.

Дитина народжується як індивід. Завдяки спілкуванню з дорослими вона поступово засвоює соціальний досвід людства і включається в систему суспільних відносин, що формують її потреби, інтереси, світогляд, переконання, тобто розвивають її як особистість.

Особистість — суспільна істота, наділена свідомістю і представлена психологічними характеристиками, які є стійкими, соціально зумовленими і виявляються у суспільних зв'язках, відносинах з навколишнім світом, іншими людьми та визначають поведінку людини.

Як індивід людина має такі ознаки, як вік, стать, освіта, професія, інтереси. Особистістю вона стає в системі відносин з іншими людьми. Особистість — категорія суспільно-історична. В її характеристиці головними ознаками є суспільна сутність та соціальні функції.

Особистість — це якість індивіда. Природно можуть виникнути запитання: чи може існувати індивід, який не став особистістю, і чи може бути особистість без її конкретного носія, тобто без індивіда?

Деякі вчені на них відповідають ствердно. Для підтвердження своїх міркувань вони посилаються на випадок, що стався з індійськими дівчатками Амалою і Камалою, яких виховувала вовча зграя. У них були лише індивідуальні біологічні особливості. Ніяких особистісних рис дівчатка не мали. Це було спричинено відсутністю людського оточення. Отже, природні передумови створюють можливості для розвитку суспільних якостей особистості, а становлення їх відбувається тільки в умовах людського суспільства.

З певним застереженням можна допустити і можливість появи особистості, поза структурою якої немає реального індивіда. Проте це буде квазіособистість. Наприклад, Штірліц — герой кінофільму «Сімнадцять миттєвостей весни» чи видатний аферист Козьма Прутков.

Кожна особистість має властивий тільки їй набір рис і особливостей, який визначає її індивідуальність.

Індивідуальність — неповторне поєднання психологічних особливостей і рис людини, що визначає її своєрідність і несхожість на інших людей.

Виявляється індивідуальність у рисах темпераменту, характеру, в здібностях, особливостях і якостях психічних процесів, у звичках і уподобаннях людини. Не існує двох людей з однаковим поєднанням психічних якостей. Індивідуальність властива кожній людині, але виявляється вона по-різному: в одних людей яскраво і сильно, в інших — малопомітно. Вона може заявити про себе в інтелектуальній, емоційній, вольовій чи одразу в усіх сферах психічної діяльності. Так, оригінальність інтелекту виявляється в здатності бачити те, чого не помічають інші люди, у вмінні чітко формулювати проблеми і знаходити їх вирішення. Своєрідність емоцій констатують за надмірної інтенсивності одних почуттів і недостатньої — інших, їх стійкості чи мінливості. Особливості волі можуть розкриватися в ступені розвитку вольових якостей.

Особистість людини неповторна у своїй індивідуальності. Однак навіть повний перелік індивідуальних якостей людини не характеризує її як особистість, хоча індивідуальність характеризує особистість конкретніше, детальніше і повніше. Нетотожність понять «особистість» та «індивідуальність» не дає змоги розглядати структуру особистості як своєрідний набір індивідуально-психологічних властивостей і якостей. Хоча деякі зарубіжні психологи трактують її саме так.

Проблема активності особистості в зарубіжній та вітчизняній психології