Правопис слів іншомовного походження

При написанні слів іншомовного походження слід пам’ятати, що и пишеться:

а) у загальних назвах після букв д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р(«правило дев’ятки») перед буквами, що позначають приголосні, крімй:диспут, дизель, режим, ширма, цифра, позиція;

б) у географічних назвах після приголосних ж, ч, ш, щ, цперед приголосними:Алжир, Вашингтон, Чикаго, Лейпциг, Вірджинія, але перед голосним і в кінці слова пишетьсяі: Віші, Шіофок;

в) у географічних назвах з кінцевими –ида, -ика:Флорида, Африка, Корсика, Атлантида;

г) у географічних назвах із звукосполученнями –ри- перед приголосними (крімй):Крит, Мадрид, Рига, Цюрих, але Австрія, Ріо-де-Жанейро;

д) у ряді інших географічних назв після приголосних д, тта в деяких випадках згідно з традиційною вимовою:Бразилія, Ватикан, Єгипет, Аддис-Абеба, Сирія, Сицилія;

е) у ряді слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, нпишеться відповідно до вимогии: бурмистер, (алебургомістр),вимпел, імбир, кипарис, спирт, єхидна, химерата ін., а також у словах, запозичених із східних мов, переважно тюркських:башкир, гиря, калмик, кисет, кишлак. Зипишуться також слова церковного вжитку:диякон, єпископ, митра, митрополит, християнствотощо.

Іпишеться:

а) на початку слова: імпорт, інструкція, Іспанія, ідея;

б) у кінці незмінюваних слів: журі, таксі, парі, жалюзі, Сочі;

в) перед голосним та й: матеріальний, соціологія, радіус, партійний, клієнт;

г) після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, перед наступним приголосним:бізнес, фінанси, графік, кілограм, архів, республіка, ніша, Лісабон, Бірма;

д) після приголосних в особових іменах і в географічних назвах ( крім випадків, зазначених у попередніх пунктах ), а також у похідних прикметниках перед наступним приголосним і в кінці слова: Ніл, Сідней, Міссісіпі, Дідро, Меріме, Сінклер, Дізель, лісабонський,але у прізвищах післяж, ч, ш, щ, цпишетьсяи:Цицерон, Шиллер,Живаго;

е) у складних словах на початку другої частини, в яких перша частина закінчується голосним, та після префікса: староіндійський, доісторичний, безідейний, дезінфекція.

Їпишеться після голосного:наївний, руїна, Каїр, Ізмаїл, прозаїк.

Е пишеться:

а) після твердих приголосних: декада, декан, ідентичний, лекція, інтелект;

б) на початку слова та після букв, що позначають голосні звуки, крім і: дует, екзамен, енергія, проект, але траєкторія.

Єпишеться:

а) коли іншомовне евимовляється в українській мові як звукосполучення б йе:європеєць, Єгипет, єгер, Євфрат;

б) після апострофа, е, і, й, ь:орієнтир, конвеєр, портьєра, Фейєрбах, бар’єр.

В 21. Синтаксичні особливості ділових паперів. Синтаксичні структури діловодства.

У діловому мовленні використовуються речення розповідного характеру. Питальні й окличні речення в ділових паперах зустрічаються досить рідко.

1. В реченнях переважає прямий порядок слів. Це виражається:

· підмет стоїть перед присудком: Запоріжці відчули зміни…; Дирекція просить...;

· узгоджене означення стоїть перед означуваним словом, неузгоджене – одразу ж після нього: Пайовий внесок оплачується на підставі…; Генератор змінного струму перетворює механічну енергію в електричну.

· вставні слова, як правило, вживаються на початку речення: Як зазначалося раніше, треба виходити із інтересів акціонерів;

Вставні конструкції виражають:

· модальну оцінку (впевненість невпевненість, передбачення, можливість, неможливість, сумнів тощо) – безсумнівно, безумовно, звичайно, ймовірно, можливо, мабуть, здається, напевне, очевидно, без сумніву (Безумовно, цей проект найкращий серед представлених);

· почуття людини у зв'язку з повідомленням (радість, здивування, співчуття, застереження тощо) – на щастя, на жаль, як навмисне, шкода (На жаль, ми змушені відмовити Вам у кредитуванні).

· активізують увагу співрозмовника – чуєте, знаєте, дивись, погодьтесь, повірте, уявіть собі, майте на увазі, зверніть увагу, прошу вас, даруйте, між нами кажучи (Погодьтесь, ці висновки повною мірою задовольнили комісію );

· вказують на джерело повідомлення – кажуть, повідомляють, за висловом, на думку, на нашу думку, по-моєму, по-нашому (На нашу думку, підприємство досягло запланованого високого рівня якості продукції);

· допомагають упорядкувати думки, пов'язати їх між собою – по-перше, по-друге, нарешті, з одного боку, до речі, між іншим, навпаки, наприклад, отже, виявляється, зокрема, з рештою, повторюю (До речі, нашій фірмі доводиться розраховувати на власні сили)

· виражають емоційність вислову, підкреслюють експресивність його – даруйте, пробачте, легко сказати тощо (Даруйте, але попри всі наші зусилля це зробити неможливо)

Використання непрямого порядку слів у діловому тексті виправдане, коли треба наголосити на певному слові: у повідомленні "Завтра відбудеться засідання ревізійної комісії", наголошується на часі проведення заходу.